Спін

Столик з компом знаходився в південно-західному куті вітальні поряд з вікном, - повернувшись впівоберта до дверей. Моллі кинула на мене переляканий погляд. Потім спритно натисла на значок і вийшла з програми, з якою працювала.

- Моллі?

Я не був здивований, заставши її тут. Моллі проводила більшість вихідних зі мною; вона мала дублікат ключа. Але раніше вона не виявляла ніякого інтересу до комп’ютера.

- Ти не постукав, - сказала вона.

Я був на зустрічі зі страховими агентами, які здійснювали обслуговування співробітників Перигелію. Ми домовилися про двогодинний сеанс, але виявилося, що досить двадцяти хвилин для оновлення і перевірки рахунків, і коли ми закінчили, я подумав, що буде зручніше просто поїхати додому, і, можливо, навіть відкрити Моллі двері, якщо вона дорогою заїде у магазин, щоб підібрати вино.

Така реакція Моллі потребувала пояснення, перш ніж питати її, що вона робить в моїх файлах.

Вона зніяковіло засміялася, коли я зайшов у кімнату: Ніби її спіймали на гарячому. Її права рука була на мишці. Вона повернулася до монітора і перемістила курсор на значок відключення.

- Почекай, - сказав я.

- Що ти хочеш знати?

Я поклав свою руку зверху на її і наблизив свою голову до монітора.

- Я хочу знати, що ти робила.

Вона була напруженою. Вена пульсувала в рожевій шкірі на її скроні.

- Працювала, як у себе вдома. Дивилася. Я не подумала, що ти можеш це заборонити.

- Заборонити що, Молл?

- Заборонити мені сидіти за терміналом.

- Що ти хотіла подивитися?

- Реально нічого. Просто цікаво, як він працює.

Але це була не та машина, з якою Моллі було би цікаво. Їй було уже п’ять років, майже антикваріат. Вона використовувала більш складну операційну систему. І я упізнав малюнок програми, яку вона закрила в такому поспіху, коли я увійшов у двері. Це була моя поштова скринька, програма, яку я використовував, щоб оплачувати рахунки, моніторити стан чекової книжки і читати і відсилати повідомлення.

- Екран виглядав як таблиця, - сказав я.

- Я пробувала різні значки. Твій робочий стіл заплутав мене. Ти знаєш, люди організовують його по-різному. Вибач, Тайлер. Я думаю, що я винна. - Вона вивільнила руку з-під моєї і натиснула на вибраний тег. Робочий екран зник, і я почув шум вентилятора системного блоку, який скиглив у тиші. Моллі встала, поправляючи блузку. Моллі завжди приховувала трохи живота, коли вставала. Наводила порядок.