Спін

- А інші ефекти препарату? - Запитала Інна. - Чи відчуваєте ви себе по-іншому!

Це було цікаве питання. Я відповів чесно:

- Я не знаю. Поки що ні, ніяких симптомів.

- Добре. На даний момент це не має особливого значення. Як я вже казала, головною перешкодою буде доставити вас з гірської місцевості назад у Паданг. На щастя, я думаю, ми можемо організувати дещо.

- Коли ми вирушаємо?

- За три або чотири дні, - сказала Інна. - А тим часом, відновлюйтесь.

Інна була зайнята більшою частиною ці три дні. Я бачив її дуже мало. Дні були гарячі і сонячні, але бриз проходив через дерев’яний будинок спокійними поривами, і я провів час, пробуючи обережно працювати, писати, і читати книги в м’якій обкладинці англійською мовою, які стояли на полиці в спальні, в тому числі популярну біографію Джейсона Лайтона, яка називалася “Життя з зірками”. (Я пошукав своє ім’я в індексі, і знайшов ось це: … Дюпре, Тайлер… - з п’ятьма посиланнями на сторінки, але я не зміг змусити себе прочитати їх. У будь-якому випадку роман Сомерсета Моема виглядав більш привабливо).

Ен періодично заходив до мене подивитися, що у мене все гаразд і приносив мені бутерброди і воду в пляшках від свого рідного дядька. Він змінив манеру поведінки і після питання про моє здоров’я сказав, що він буде радий подорожувати зі мною.

- І ти теж, Ен? Ти збираєшся нового світу? - Він рішуче кивнув.

- А також мої батьки, мій дядько, - і він перерахував ще з десяток інших близьких родичів, для яких використовував міназькі споріднені слова. Його очі блищали. - Можливо, ви навчите мене лікувати.

Можливо, я спробував би. Перетин Арки значною мірою виключав традиційну освіту. Це не могло бути добре для Ена, і я подумав, що його батьки недостатньо обдумали це рішення.

Але це було їхнє право, і Ен був явно схвильований мрією про подорож. Він ледве міг контролювати свій голос, коли говорив про це. І я насолоджувався нетерплячим, відкритим виразом його обличчя. Ен належав до покоління, здатного дивитися у майбутнє більше з надією, ніж страхом. Ніхто з мого гротескного покоління не посміхався, плануючи в майбутньому щось подібне. Це був добрий, глибоко людський вираз, і це зробило мене щасливим, і змушувало мене сумувати.

Інна прийшла вночі, за день перед тим як ми повинні були виїхати, принісши трохи їжі і план.

- Син мого двоюрідного брата, - сказала вона, - працює на машині швидкої допомоги в лікарні Батусанкара. Він може перевезти вас у Паданг. Ми організуємо принаймні дві машини попереду з мобільними телефонами, так що коли будемо проходити контрольно-пропускний пункт, зможемо відвернути їхню увагу в разі необхідності.

- Мені не потрібна швидка допомога, - сказав я.

- Швидка допомога це маскування. Ви будете в ящику, приховані, я буду в своїй медичній одежі, а малий Ен благає мене грати роль хворого. Розумієте? Якщо поліція загляне у машину швидкої допомоги, вони побачать мене і хвору дитину, і я скажу, що це CVWS, і поліція не захоче проводити обшук більш ретельно. Таким чином видатний американський лікар контрабандою проїде повз них.

- Ви думаєте, що це спрацює?

- Я думаю, що у нас дуже хороші шанси.

- Але якщо вас спіймають зі мною…

- Все не так погано, як виглядає, поліція не зможе заарештувати мене, якщо я не вчинила злочин. Транспортування іноземців - це не кримінал.