Напрямок

- Ні, - сказав Тук. - Я не був вдячний.

Він посадив Скайрекс там, де висадив Сулеан Mей за кілька місяців до цього, на смугу тротуару, який виявився посередині пустелі, Діана наполягала, що вони менш ніж за милю від общини Двалі, і що вони в змозі подолати цю відстань.

Вони пішли пішки, взявши ліхтарики.

Вони відчули запах житла раніше, ніж змогли його бачити. Від будинку йшов запах води і квітів на відміну від запаху мінеральної суті пустелі. Зрештою вони перейшли через невеликий пагорб і побачили кілька вогнів, які ще горіли: чотири будівлі з керамічною покрівлею і внутрішній дворик, як якась трансплантована і перевезена з Землі фазенда. Всередині був сад і ворота, і Тук ще побачив, як молодий хлопчик стояв за ажурною огорожею. Побачивши їх, хлопчик побіг всередину, і до того часу, коли вони досягли воріт, уже включили ліхтарі і натовп у десять чи більше чоловік чекав на них.

- Дозвольте мені поговорити з ними, - сказала Діана, - пропозиція, яку Тук був щасливий прийняти. Він стояв на кілька кроків позаду з Лізою в той час як стара жінка підійшла до паркану. Тук намагався роздивитися натовп Четвертих, але позаду них світило світло, і вони були не набагато виразніші, ніж силуети.

Діана прикрила очі рукою.

-Пані Ребка? - Різко сказала вона.

Одна жінка вийшла з натовпу. Все, що Тук міг сказати про пані Ребку, що вона була трохи похила і що її волосся було в ідеальному порядку, і утворювало білий ореол навколо її голови.

- Діана Дюпре, - сказала пані Ребка.

- Боюся, я привела непроханих гостей.

- І ви також. Що привело вас сюди, Діано?

- Чи можна буде запитати про дещо?

- Я вважаю, ні.

- Тоді проженіть нас, або прийміть. Я втомилася… І я сумніваюся, що у нас буде багато часу, щоб поговорити, перш ніж нас потурбують знову.

Ісаак хотів залишитися і подивитися на відвідувачів, - несподівані гості були рідкісними феноменами в його житті, як і викид вулканічного попелу, але до нього повернулася лихоманка, і він під супроводом заповз назад в ліжко, де пролежав спітнілий і без сну протягом декількох годин і зрештою заснув.

Він знав, що вусики, які у садку потяглися вгору і торкнулася його руки були машиною гіпотетиків. Біологічною машиною. Машина була незавершеною і не підходила до цього середовища, але Ісаак пережив глибоке і хвилююче почуття єдності, коли вона огорнулася навколо його зап’ястя. Деяка частинка нереалізованої потреби всередині нього була нарешті короткочасно задоволена.

Але контакт був коротким, а потреба бути у ньому постійно збільшувалась. Він хотів у Західну пустелю, і він хотів цього, незважаючи ні на що. Він, звичайно, теж боявся, боявся величезної пустелі і того, що він може там знайти, боявся, що необхідність піти туди нав’язувалася з такою силою. Але це було необхідно, щоб насититись. Тепер він знав, чому.

Прокинувшись, він почав спостерігати як світанок, змусивши зірки розтанути, повертав планету, як квітку до сонця.

Двоє Четвертих провели Лізу і Тука в приміщення для гостей, де були поставлені кілька ліжок. Постільна білизна були досить чистою, але мала запах залежалої.

Четверті, які супроводжували їх, трималися на віддалі, але, здавалося, були налаштовані досить дружньо, враховуючи обставини. Обидвоє були жінками. Молодша з них сказала,