Напрямок

Тук збирався посадити свій літак на знайомій смузі за пару миль від Могили Кубеліка на захід від передгір’я на шосе біля нафтових ділянок. Його літак могли конфіскувати, якщо Майк Аруджі заявив про самовільний виліт і був готовий висувати звинувачення. Але це було, напевно, неминуче в будь-якому випадку.

Діана здивувала його, коли літак почав ковзати вниз по довгому західному схилу вододілу у сторону пустелі, запропонувавши інше місце.

- Ви пам’ятаєте, де ви висадили Сулеан Mей?

- Більш-менш.

- Летіть туди, будь ласка.

Ліза витягнула голову, щоб подивитися назад на Діану.

- Ви знаєте, де знаходиться Двалі?

- Я чула про дещо багато років тому. Ці передгір’я рясніють маленькими утопічними общинами і релігійними відступниками всіх мислимих видів. Аврам Двалі замаскувався під одну з них.

- Але звідки ви знаєте, що він там…

- Ми не знали цього спочатку. Але навіть такі общини, як у Двалі не можуть бути повністю закритими. Люди приходять туди, і люди виходять звідти. Він сховався від нас, коли це було критично важливо, щоб народилася дитина.

Це означало ще півгодини в повітрі. Після слів Діани, трохи помовчавши, Тук сказав,

-Я шкодую про телефон у місті. Ти хотіла повідомити щось матері в Штатах, щось на зразок цього?

- Щось схоже. - Вона була рада, що він вибачився, але не хотіла зробити ще гірше, сказавши, що вона дзвонила Брайану Гейтлі, - нехай навіть у спробі визволити Томаса Джина з-під арешту.

- Можна задати тобі питання?

- Будь-ласка.

- Як сталося, що ти був змушений викрасти свій власний літак?

- Я заборгував гроші хлопцеві, який володіє злітно-посадковою смугою. Бізнес останнім часом йшов не надто добре.

- Ти міг би сказати мені про це.

- Не дуже хороший спосіб справити враження на багату американку, яка розвелася.

- Навряд чи багату, Тук.