Напрямок

- Так це виглядає з моєї точки зору.

- То як ти планував вийти з незручної ситуації?

- Нічого такого, що ти могла б назвати реальним планом. У гіршому випадку, я вважав, що зможу продати літак і бізнес, розплатитися по зобов’язаннях і знайти собі місце на одному з цих дослідницьких судів, які плавають до другої арки.

- За другою Аркою немає нічого крім каміння і поганого повітря.

- Думаю, що я хотів би побачити те місце. Або…

- Або що?

- Або якщо щось зав’яжеться між нами, я думав залишитися в порту і отримати роботу. Там завжди потрібні трубопровідники.

Вона коротко зітхнула. Це було досить приємно.

- Не те, щоб це мало значення зараз, - додав він. - Як тільки ми закінчимо тут, і ти знайдеш що-небудь про свого батька або ні - ти будеш мати можливість повернутися назад в Штати. Там ти будеш у безпеці. Ти походиш з поважного сімейства яке має достатньо впливу і зв’язків, щоб вони насмілилися заарештувати тебе і допитувати.

- А як щодо тебе?

- Я можу зникнути на моїх власних умовах.

- Ти міг би, якщо хочеш, повернутися зі мною. У Штати.

- Небезпечно, Лізо. Біда в тому, що на даний момент це не перша неприємність у мене. Є вагомі причини, чому я не можу повернутися.

Скажи, подумала вона. Не примушуй мене просити. Чи він був у курсі того, що вона знає, що він злочинець? Ось чому він втік зі Штатів. То скажи мені. Натомість вона спитала,

- Якісь юридичні проблеми?

- Ти хочеш знати?

- Так, я хочу.

Літак летів тепер низько над пустелею, освітлене місяцем передгір’я висіло під його правим крилом. Він сказав,

- Я спалив склад. Склад мого батька.

- Ти казав мені, що твій батько мав нафтовий бізнес.