Напрямок

- Я не скажу, що він не бажав його. Але він ніколи не запитував мене про лікування, і наскільки я знаю, нікого іншого. Він любив свою сім’ю, міс Адамс, - мені не потрібно казати вам про це. Я був в шоці, як ніхто інший, коли почув про його зникнення.

- Ви довірилися йому щодо вашого проекту? Щодо Ісаака?

- Коли проект був ще в стадії планування, так, я говорив з ним про це. - Двалі сьорбнув кави. - Йому не подобалася ця ідея.

- Але він не повідомив вас про свої наміри. Наприклад, що він прикладе зусилля, щоб зупинити проект.

- Ні, він не говорив такого, але ми з гіркотою погодилися, що наша дружба була напруженою в цій точці.

- Напруженою, але не розірваною.

- Тому що незважаючи на свою незгоду з нами, він розумів, що робота була необхідною. Терміново необхідною. - Двалі нахилився до неї і на мить Ліза злякалася, що він візьме її на руки. Вона не була впевнена, що зможе витримати це. - Ідея будь-якого матеріального контакту з гіпотетиками, з мотивуючим духом їх величезної мережі машин зачарувала його настільки, наскільки зачарувала і мене. Він розумів, наскільки це було важливо не тільки для нашого покоління, а й для майбутніх поколінь, для людства як виду.

- Ви, мабуть, були розчаровані, коли він відмовився співпрацювати.

- Мені не була потрібна його співпраця. Мені хотілося його схвалення. Я був розчарований, коли він утримався. Через деякий час ми просто перестали говорити про це, - ми просто говорили про інші речі. А коли проект перейшов у стадію практичної реалізації, я залишив Порт-Магеллан. І ніколи не бачив вашого батька знову.

- Пройшло півроку, перш ніж він зник.

- Так.

- Ви знаєте що-небудь про це?

- Про його зникнення? Ні. Геномна безпека в Порту весь цей час шукала мене, серед інших справ, оскільки чутки про проект досягли їх вух, а коли я почув, що Роберт Адамс зник, я припустив, що він був викрадений і допитаний геномною безпекою, Але я не знаю напевне. Я не був там.

- Більшість людей, яких опитує геномна безпека, повертаються, д-р Двалі. - Незважаючи на те, що він сказав, вона знала про це трохи більше.

- Не всі, - сказав Двалі.

- Він не був Четвертим. Навіщо його катували? - “Убили” вона не могла змусити себе сказати.

- Він міг пручатися з принципу і з особистої порядності.

- Ви знали його досить добре, щоб так казати?

- Я пройшов курс лікування в Бангалорі, міс Адамс, двадцять років тому. Я не всезнаючий, але досить добре розбираюся у людських характерах. У нього не було потреби щось приховувати про себе, як про Роберта Адамса. І він носив свою щирість на виду у всіх.

Він міг бути убитий. Це було найвірогідніше пояснення, хоча деталі могли бути жахливіші, ніж Ліза собі уявляла. Роберт Адамс був убитий, і чоловіків, які вбили його, ніколи не приведуть в суд. Але була й інша історія всередині цієї трагічної історії. Історія його цікавості, його ідеалізму, сила його переконань.