Напрямок

Ісаак майже лежав в одному з задніх сидінь автомобіля, вікна відкрили, щоб гірське повітря текло через салон. Був спекотний день, але сонячне світло схилялося до горизонту, і їй сказали, що повітря може виявитися незвично холодним вночі. У них було лише шість спальних мішків , але вони були дорогими на вигляд, термічно ефективними, і хтось міг спати в машині, якщо необхідно. Дощ не здавався ймовірним, але Тук натягнув брезент серед дерев, тому що навіть під таким мізерним захистом вони могли краще приховатися. Це було все, що він міг запропонувати.

Вона наклала у миски тушкованого м’яса, а Тук поставив каву.

- Погано, що ти втратив літак.

- Я втратив би його в будь-якому випадку.

- Що ти збираєшся робити, коли приїдеш до узбережжя?

- Це залежить, - сказав він.

- Від чого?

- Від багатьох речей. - Він подивився на неї, примружившись, наче здалеку. - Ймовірно, повернуся в море… якщо нічого не з’явиться.

- Ми могли б повернутися в Штати, - сказала вона, цікаво, чи він зауважив її “ми”. - У тебе неприємності з законом, так?

- Це може повторитися знову.

- Таким чином, нам треба зробити по іншому. - Займенник висів у повітрі, як безперервна нота.

- Думаю, ми повинні.

Ми.

Вони подали обід в той час коли сонце зустрілося з горизонтом, забарвившись у туманне почервоніння. Тук їв швидко і говорив мало. Діана сиділа з марсіанкою Сулеан Mей трохи на віддалі, і вони жваво розмовляли, але не було чути про що, тому що пані Ребка зависла над Ісааком, якого потрібно було вмовити поїсти.

Усі залишили доктора Двалі і у Лізи можливо вперше з’явилася реальна можливість поговорити з ним наодинці. Вона відмовилася від пропозиції Тука піти до похідної кухні та горщиків і пішла, щоб сісти поруч з доктором. Двалі глянув на неї, щось буркнув, як велика коричнева птиця, але не заперечив, коли вона приєдналася до нього.

- Ви хочете поговорити про вашого батька, - сказав він.

Вона могла тільки кивнути.

- Ми були друзями. - Це виглядало так, ніби Двалі репетирував цю промову. - Чим я захоплювався найбільше у вашому батькові, - він любив свою роботу, але не у вузькому розумінні. Він був закоханий в неї, тому що бачив її перспективу в більш широкому контексті. Ви розумієте, що я маю на увазі?

- Ні. - Так. Але вона хотіла почути це від нього. - Не зовсім.

Двалі нагнувся і зачерпнув жменю землі.