Вихор

- Жінка, яку ви назвали “другом”, була важко поранена у повстанні фермерів. Ви були свідком її травми, чи не так? Насправді ви навіть намагалися зупинити їх.

Зрозуміло, що Оскар намагався знайти якийсь законний аргумент, підставу, як це було в стародавніх позовних заявах та судах. Тук проігнорував його і звернувся до мене.

- З вами все гаразд?

- Я в порядку на даний момент. Але не буду, якщо вони поставлять свій вузол назад.

- Це ірраціональна поведінка, - сказав Оскар. - Звичайно, ви повинні бачити це, Трей.

- Моє ім’я не Трей.

- Звичайно. Ваша відмова є симптомом розладу. Ви страждаєте від патологічної пізнавальної дисоціації, що потребує усунення.

- Оскар, стули писок, - сказав Тук. - Мені треба поговорити з Елісон в приватному порядку.

- Немає “Елісон”, пане Фіндлі. “Елісон” є опікунською конструкцією, і чим довше ми дозволяємо Трей підтримувати цю оману, тим важче буде її вилікувати.

У Трей щодо слів Оскара не було ніяких сумнівів і я могла відчувати їхню стару приязнь. Але тепер вона була мені ненависна.

- Оскар - сказала я тихіше.

Він важко подивив на менеся і повторив своє ім’я на воксіш з усіма маркерами статусу: я була простим робітником, і було нахабством називати його коротким іменем.

- Оскар - повторила я. - Ви глухий? Тук попросив вас закрити рота.

Його блідий колір обличчя змінився на червоний.

- Я не розумію. У нас вам погано, пане Фіндлі? Хіба ми погрожували вам хоч коли небудь? Хіба я не служу в якості вашого особистого перекладача задовільним чином?

- Мій перекладач, - сказав Тук, - Елісон.

- Там немає Елісон, і ця жінка не може функціонувати як перекладач, вона не має ніякого відношення до Мережі… вона не має робочого нейронного вузла!

- Вона розмовляє англійською досить добре.

- Від народження, - сказала я.

- Ось так.