Вихор

Сандра попросила у Бозе ще Корони, що дало їй час подумати про те, що вона почула. Те, що він розказав, здавалося, робило справу ще похмурішою. Вона вирішила зосередитися на тій частині, на якій вона дійсно розумілася чи могла вплинути: оцінці Орріна в в Державній опіці.

Бозе повернувся з пляшкою, яку вона взяла, але відразу відставила на невиразний круглий журнальний столик. Йому необхідні нові меблі, подумала вона. Або, принаймні, набір підстаканників.

- Отже ви думаєте, що, можливо, у Орріна є інформація, яка може завдати шкоди кримінальній контрабанді.

Бозе кивнув.

- Нічого зі сказаного тут не мало би значення, якби Оррін був просто одним з найманих дрифтерів Фіндлі. Оррін міг покинути місто або знайти іншу роботу або кудись щезнути, кінець історії. Біда в тому, що Оррін засвітився, коли ми взяли його під варту. Гірше того, коли ми запитали його про трудову книжку, він заявив про свої шість місяців роботи на складі. Запит на його ім’я викликав занепокоєння у певних колах, і я думаю, кілька слів було переказано вгору.

- Отже контрабандисти бояться, що Оррін викаже якийсь секрет?

- Я вже казав, що федеральні органи дуже зайняті, щоб взятися за корупцію в ХРД, і це правда. Але є тривалі дослідження, пов’язані з мережею збуту препарату для довголіття. Фіндлі як юридична особа і Фіндлі як роботодавець стурбований тим, що Оррін може стати потенційним свідком, тому що тепер його ім’я і історія знаходяться в базі даних. Тепер ви бачите, що відбувається?

Вона повільно кивнула.

- Його психічний стан.

- Саме так. Якщо Оррін отримає опіку від держави, це буде офіційною заявою про його некомпетентність. Будь-яке свідчення, яке він даватиме, буде смертельно скомпрометоване.

- Зрозуміло. - Сандра потягувала пиво. Вона рідко пила пиво. І думала, що воно буде на смак, як запах старих шкарпеток. Але пиво було приємно прохолодним, і вона вітала невелике гудіння, що супроводжувало легке сп’яніння. - Тільки я не перебуваю більше в контакті з Орріном. І нічого не можу зробити, щоб йому допомогти.

- Я не чекаю, що ви допоможете. Я, ймовірно, не повинен був розказувати вам про це, але як ви сказали, баш-на-баш. І я як і раніше зацікавлений у вашій думці щодо Орріна.

- Що ви думаєте про його документи, це що, якась закодована сповідь?

- Я, чесно кажучи, не знаю, чи це писав Оррін. І хоча він згадує про склад…

- Де?

- У розділі, який ви не читали. Але навряд чи докази у такому виді можна подати до суду. Мені просто…- Він здавалося боровся з цими словами. - професійно цікаво.

Ти можеш казати будь-що, подумала Сандра, але це буде лише частиною правди.

- Бозе, я бачила, як ви себе вели, коли привели його до нас. Там було дещо більше, ніж цікавість. Насправді ви, здається, невисокої думки про нього. Як про людську істоту, я маю на увазі.

- За той час, коли вирішували передати Орріна під Державну опіку, я трохи з ним познайомився. Він ні риба ні м’ясо і не заслуговує на повагу. Він… ну, ви знаєте, який він.

- Вразливий. Неконтактний. - Але багато людей, з якими Сандра мала справу також були уразливим і неконтактними; це було звичайною справою. - Одинак на якомусь моторошному шляху.