Вихор

- Воно здається працює не дуже добре, - сказав він. - Тут запах як на свинофермі.

Я здогадалася, що це просочувалося повітря ззовні. Погода була безвітряна, хоч ми могли бачити хмари, які оминали нашу вежу, і здавалося, були досить близько, щоб їх можна було торкнутися. Я відчула себе хворою через запаморочення, ще до того як підійшла до перил. Вперше я майже жаліла про втрату мого вузла: була відсутня його заспокійлива присутність, як невидимий якір. Я почувалася так, ніби свіжий вітер міг понести мене геть, як хмаринку.

Вокс неухильно рухався на південь-південний схід, з Індійського океану в південну частину Тихого. Океан тут був тихим і фіолетовим до горизонту, а небо мало отруйний відтінок охри. Я зненавиділа його колір.

Тук глянув у туманну далечінь.

- По всій Землі так як тут?

Я кивнула. Відбувся занепад і смерть земних океанів, що спонукало великі зміни на суші, що, у свою чергу, підсилило гірке суперництво і конфлікти, які і раніше існували в Кільці світів.

- І гіпотетики не зробили нічого, щоб запобігти цьому. Хіба не дивно, правда? Вони захистили планету від розширення сонця, але не зробили нічого, щоб запобігти катастрофічному вимиранню біосфери. Мабуть вони щасливі бачити Землю, населену виключно бактеріями. І ніхто не знає, чому.

- Твої люди очікували знайти щось інше?

Вони не були вже мої люди. Але я не поправила його.

- Вони, як очікувалося, отримають безпосереднє спілкуванні з гіпотетиками, як тільки прибудуть на Землю. Насправді це лише релігійна ідея. Ті люди, які заснували Вокс, були фанатиками по будь-яких раціональних мірках. Книги з історії не скажуть вам цього, але це правда. Вокс є культовим храмом. Переконання його творців вбудовані в його Мережу і в сценарій його лімбічної демократії. Коли ви у Мережі, всі ці доктрини виглядають розумними, вони відчуваються, як здоровий глузд…

- Але не для вас.

Більше ні.

- І не для фермерів. Фермери - це щось нижче, ніж громадяни. Вони теж були об’єднані в свою мережу, але без спілкування з нами.

- Вони були рабами, іншими словами.

- Я думаю що розумію, чому ви так думаєте. Вони були взяті в полон у Кільці світів, багато поколінь тому. Вони відмовилися прийняти повноправне громадянство, тому їм було відмовлено у співпраці.

- Запрягли і змусили працювати.

- Ось чому вони знищили свої вузли, як тільки вимкнулася Мережа. Хоча ті, хто залишався у своїх екологічно запечатаних сільгоспугідях під поверхнею островів навряд чи вижили. Повстанці, звичайно, всі мертві. У тому числі Копач Чой, чиє життя Тук намагався врятувати. Продовживши його лише на півгодини, максимум. Якщо якийсь літак не підібрав його, він помер, задихнувшись від отруйного повітря.

Тук притиснувся до поручнів безпеки, які були на краю майданчика, щоб побачити, що сталося з природою на поверхні Вокса. Острів не був захищений від атмосфери і виглядав, ніби наступила деяка похмура і остаточна осінь. Ліси були мертві. Листя пожовкло і опало, фрукти зігнили. Навіть верхівки дерев здавалися поламаними. Вітер легко ламав гілки і кидав їх на землю.

- Вокс, - сказала я, - я маю на увазі колективний чи лімбічний Вокс, вважає, що він виконав свою місію, коли нам вдалося пройти через Арку. Але ти маєш рацію, - вони побачили не те, що очікували, і зараз розчаровані. Нам потрібно поговорити про це, тут, де нас ніхто не почує. Ми повинні виробити план.

Він помовчав, дивлячись на зруйновану землю. Тоді сказав,