Вихор

- Іншими словами, ви хочете почути мою думку, перш ніж сказати мені свою. Добре, давайте почнемо з очевидного. Сторінки, які ви переслали мені, здається, являють собою пригодницьку повість в майбутньому. Словник виходить далеко за межі всього, що я чула від Орріна. Історія не особливо складна, але відображає розуміння людської поведінки більш тонко, ніж доступно Орріну, що я відчула за той короткий час, коли говорила з ним. І якщо вона не була виправлена при транскрипції, граматика і пунктуація має велику різницю порівняно з вербальними навичками Орріна.

Бозе кивнув на це.

- Але ви як і раніше допускаєте таку можливість?

Вона розглянула це питання.

- Певною мірою, так.

- Чому?

- Дві причини. Одна з них є непрямою. Здається очевидним, що Оррін не є автором, але тоді чому він стає дуже обережним, коли його про це запитують? Друга причина є професійною. Я говорила з великою кількістю людей з розладами особистості в різних видах, і я навчилася не довіряти першому враженню. Психопати можуть бути чарівними і параноїки можуть здаватися солодко розумними. У випадку з Орріном присутній якийсь рефлекс або навіть свідомий обман. Тому нам може здаватися, що він менш розумний, ніж насправді.

Тепер Бозе видав їй своєрідну і дратуюче загадкову посмішку.

- Добре. Відмінно. Що ви можете сказати про сам текст? Що ви думаєте про зміст документу?

- Я не претендую на звання літературного критика. Проте дивлячись на нього, як на написане пацієнтом, я не бачу, як це може допомогти мені зрозуміти його, особливо у випадку змішування ідентичностей. Є дві розповіді від перших осіб, більше схожі на три, оскільки дівчина не може вирішити, хто вона насправді. І навіть чоловік-оповідач, по суті, позбавлений свого минулого. Крім того, у розповіді присутня грандіозна заклопотаність, повязана з гіпотетиками і можливості взаємодії з ними. У реальному житті, коли люди стверджують, що вони можуть говорити з гіпотетиками, це діагностичний показник для шизофренії.

- Ви кажете, що Оррін, - якщо він написав це, - можливий шизофренік?

- Ні, зовсім ні; Я просто кажу, що можна прочитати документ під таким кутом зору. Насправді, моє перше враження від Орріна, що його свідомість може бути десь у аутистичному спектрі. Це ще одна причина, чому я не можу повністю виключити його як автора тексту. Добре функціонуючі аутисти часто красномовні й точні письменники, хоч вони глибоко загальмовуються в соціальних взаємодіях.

- Гаразд, - задумливо сказав Бозе. - Добре, це корисно.

Прибув обід. Бозе заказав бутерброд і картоплю-фрі. Кобб-салат Сандри був несмачним і відчувши розчарування, вона сповільнилася після декількох укусів. Вона чекала, що Бозе скаже щось більше, ніж повчальне “окей”.

Він зняв смужку майонезу з верхньої губи.

- Мені подобається те, що ви сказали. Це має сенс. І це не психіатричний жаргон.

- Відмінно. Дякую. Але - баш-на-баш. Ви винні мені пояснення.

- По-перше, дозвольте мені дати вам це. - Він штовхнув конверт на стіл. - Це ще один додаток до документів. Цього разу не стенограми. Фотокопія оригіналів. Трохи важкувато читати, але, можливо, більш показово.

Конверт був гнітюче товстий. Не те, щоб Сандра не хотіла його брати. Її професійна цікавість брала гору. Але вона трохи образилася, що Бозе був дуже обережний, і хотів від неї додаткової експертизи.

- Спасибі, - сказала вона, - але…