Вихор

- Будь ласка.

- Він не зі мною. Я не знаю, де він знаходиться.

Фіндлі зітхнув.

- Ви повинні були прийняти пропозицію, яку я зробив вам, докторе Коул. Вона була абсолютно щирою. Друге життя для вашого брата в обмін на дещо неважливе. У цьому не було ніякої шкоди ні для кого. Це був щедрий подарунок. Ви виявилися дурною. - Він зробив паузу. - Он там, через дорогу, за баками припаркований автомобіль Бозе. То де ж він, доктор Коул?

Вона твердо стисла губи і похитала головою.

Водій-охоронець повернувся у своєму кріслі, щоб подивитися на неї. Він не схожий на злочинця, подумала Сандра. Його обличчя не було неприємним. Він виглядав, як вчитель англійської мови у середній школі, втомлений після тривалого дня.

Він показав їй пістолет. Вона нічого не знала про зброю, і не могла сказати, якої він системи. Це виглядало так, ніби він говорив: “Ось джерело моєї влади над вами. - Він наче хотів, щоб вона визнала і зрозуміти його владу. Тоді він ударив її по обличчю рукою з затиснутим пістолетом.

Удар влучив у вилицю і послабив зуб. Біль був буквально скаженим. Вона захотіла вирвати. Але стисла повіки і відчула, як по щоках потекли сльози.

- Не роби цього, - сказав Оррін.

Фіндлі повернулася до нього.

- Подивися на всі ці неприємності, які ти викликав, Оррін. І чому? Що я коли-небудь зробив тобі поганого, крім як підібрав тебе на вулиці і дав респектабельну роботу?

- Нічого з цього не є моєю виною, пане Фіндлі.

- Чия це вина тоді? Скажи мені.

- Ваш власна, я думаю, - сказав Оррін.

Охоронець відкинув спинку сидіння, щоб мати можливість досягти Орріна, але Фіндлі підняв руку, щоб зупинити його. Сандра дивилася на це через щілини очей, однією рукою затиснувши кровоточачий рот. Все виглядало водянистим, неначе дощ ішов прямо в автомобілі.

- Як ти це уявляєш? - Запитав Фіндлі.

- Ваш власний син ненавидить вас, - спокійно сказав Оррін.

Фіндлі почервонів.

- Мій син? Що ти знаєш про мою сім’ю?

- Ви не повинні були робити те, що зробили з Латішою. Я не вірю, що він коли-небудь пробачить вам це.