Вихор

Раптом Вокс став темною плямою на поверхні моря Росса далеко нижче від нас, з затопленими островами фермерів, що оточували його як затонулі рифи. Ми неслися вверх на запаморочливій швидкості, поки море не зникло в тумані, піднімалися, поки не злетіли над покровом хмар, які бігли до кожного горизонту.

Тук підтвердив місце призначення для бортових протоколів літака і зумів заблокувати будь-які сигнали, що надходитимуть від Вокса. А також ізолював свій вузол від діяльності Корифея, - він здригнувся один раз, потім похитав головою, неначе очищаючи її. Він дав системі стеження завдання, щоб та попередила нас в разі переслідування (не було ніякого, ймовірно, завдяки Ісааку) і сів, висушений і блідий, покінчивши з поверхнями. Хмари під нами виглядали так, ніби ми знаходилися у диких горах.

Він подивився на мене і його очі звузилися. Я зрозуміла, що він відчуває себе так, як відчувала Трей, коли вимкнулася Мережа, - ніби всі кольори і почуття зникли з його світу.

- Пообіцяй мені щось, - сказав він.

- Що?

- Річ, яку вони наклали на мій хребет, - як тільки ми доберемося туди, куди летимо, пообіцяй мені вирізати її з мене.

Урочисто, я пообіцяла.

*

“Як тільки ми доберемося туди, куди летимо”. - Ми не хотіли говорити про це.

Повернувшись у Вокс-коре, я провела багато часу, переглядаючи матеріали з архівів Вокса (з використанням тільки ручного інтерфейсу, повільний і розчаровучий процес) і читаючи історії, які були підготовлені для Тука. Вокс піддавався переслідуванням за свої століття ревнивими кірковими демократіями, або так мене вчили. Але без опіки Корифея ці знайомі розповіді здавалося двозначними і навіть тривожними. Засновниками Вокс були активісти крила радикальної системи вірувань, яка піддавалася остракізму біонормативної більшості в середніх світах через свої експерименти із забороненою біотехнологією гіпотетиків. У відповідь засновники Вокс вирішили створити свій власний замкнутий світ, - лімбічну демократію з елементами метафізики.

Вокс, принаймні на перших порах, здавався тільки трохи ексцентричнішим у порівнянні з багатьма штучними острівними громадами, які росли і процвітали в океанах Естер, водяному Середньому світі. Засновники облишили експерименти з біотехнології на користь своєї віри, що в кінцевому підсумку відбудеться союз людства з гіпотетиками, ось чому вони робили святими всіх, хто коли-небудь був у контакті з гіпотетиками - починаючи від Джейсона Лайтона на зорі епохи Спіну і закінчуючи незліченними сектантами, стародавніми марсіанськими четвертими, і необережними або нещасними душами, які були втягнуті до темпоральної Арки.

Біонормативна більшість була постійним лиходієм в історії вокситів. На Естер заборонили лімбічні колективи незабаром після трагедії на Хум і Лой, і Вокс був змушений підняти якір і відправитися у своє багатовікове паломництво до Старої Землі. На сьогодні на більшості планет кільця - а на Естер і Хмарній Гавані особливо, - коркові демократії процвітали.

Як тільки ми прибудемо на Екваторію, в довгостроковій перспективі ми переїдемо на один з процвітаючих мирних середніх світів.

Я думала про це після заходу сонця, поки ми летіли на північ. Тук їв неохоче, чергуючи їжу з поглядами на безплідний місяць вище нас і токсичними хмарами нижче. Його розум блукав між старих печалей. Він сказав:

- Ми відтрахали цю планету досить гарно, чи не так?

- Що ти маєш на увазі під “ми”.

- Людство в цілому. Я думаю, моє покоління, зокрема.

Вид попереду був достатнім свідченням діяльності людини. Хмари були досить красивими, але місячне світло, яке відбивалося від них, тонувало краї у отруйний зелений колір.

- Може бути і так, - сказала я. - Але це ще не кінець історії. Яке було населення Землі, коли ти його залишив? Шість, сім мільярдів людей?

- Щось таке.