Вихор

- Тоді ми можемо припустити, що Оррін розмовляв з хлопчиком, або підслухав щось і зробив власні висновки, які включив до своєї історії.

- Так, це логічно. Він не екстрасенс.

- Ну, він передбачив дощ, - сказала Сандра. Дощ припинявся час від часу, але завжди з ревом повертався назад, ніби половина Мексиканської затоки нависла над містом і тяжко падала вниз.

- Але він був неправий щодо інших деталей. У тексті Оррін говорить, що склад був порожній, за винятком нічного сторожа. Це не так, сьогодні ні. Крім того, однією з причин, чому Оррін був такий засмучений, коли ми його звільнили, - він думав, що це він повинен був бути сторожем на чергуванні, коли Тук підпалить склад.

- Він передбачав свою смерть?

- В певному сенсі. Але не тому, що він хотів померти. Оррін не здається мені самогубцем, навіть віддалено. Я думаю, що він приїхав сюди, щоб запобігти події, яку він описавав, чи буде він жертвою чи ні.

Бозе накидав для неї сценарій. Оррін, працюючи на складі Фіндлі, розкриває план сина боса, який має намір здійснити акт підпалу, і записує ці знання в свою поточну фантазію на ноутбук. Ноутбук є захоплюючою роботою для проблемного молодого хлопця, який уявляє, що він розумніший, ніж будь-хто, - включаючи його сестру, але чиє озуміння реальності насправді є початковим в кращому випадку. Несподівано його звільняють з роботи, а потім замикають в Державій опіці, - Оррін панікує: він вважає, що час запланового підпалу близько, і думає, що може його зупинити, якщо звільниться. (Ось чому він укусив Джека Геддеса під час незграбної спроби вирватися, подумала Сандра.) Після того як Бозе і Сандра його визволили, він просить гроші у Аріель і зникає, щоб запобігти скоєнню непростимого акту.

Сандра подумала про це.

- Схоже, ваш сценарій трохи фальшивить. Оррін був звільнений раніше, ніж міг взнати щось про романтичні проблеми Тука.

- Ми не знаємо джерела відомостей. Можливо, це було раніше. Можливо, він залишився в контакті з кимось на складі. Відповідні уривки в документі найостанніші, і ми не знаємо коли вони були написані.

- Чому він турбується чи розпалить Тук Фіндлі вогонь на складі свого батька? Оррін вже втратив там роботу, йому платили менше, ніж мінімальний розмір оплати праці і він ледь покривав оренду на нічліг у притулку.

- Не знаю, - чесно зізнався Бозе. - Кілька днів тому я сподівався, що ви могли б підказати мені це.

Вона не мала відповіді для нього, - ні тоді ні зараз.

- Що, якщо пояснення ще більш дивне, ніж ми можемо уявити? Не знаю. Щось у цій історії… досить дивне.

- Тоді ми сидимо тут, - сказав Бозе. І робимо те, що робимо.

*

Жінка за прилавком ресторану, та, яка запросила Бозе відчувати себе комфортно, закінчила роботу. Сандра мигцем подумала про неї, коли та покотила геть в десятирічній блакитній Хонді. Її замінив підліток з екземою на обличчі і нервовим тиком. До того менеджер висовував голову з свого кабінету кілька разів, підозріло дивлячись на них, поки Бозе не встав і не сказав йому щось обнадійливе. Він купив пару пончиків, яких жоден з них не торкнувся.

Наступний автобус прибув за розкладом. Дощ усе ще періщив по вулиці, переповнював канави і промивав вулицю від блиску нафти. На цей раз вийшли чотири чоловіки. Вони всі виглядали робітниками, на думку Сандри. Жоден з них не був Орріном Мазером. Троє з них побігли вліво, поспішаючи до притулку. Один повернув праворуч і пішов невимушеною ходою, ніби дощ його не стосувався.

Вона відвернулася від вікна, але побачила що Бозе як і раніше пильно дивиться крізь скло.

- Що там?