Вихор

- Так? А про який ще?

- Це було більше, ніж вбивство, Оскар. Смерть всіх цих фермерів. Це був акт геноциду.

Незалежно від того, що Оскар бачив на моєму обличчі, це змусило його здригнутися. Він вибухнув ореолом раптової невизначеності.

- Фермери ніколи не були би розглянуті гіпотетиками… їхня смерть була завжди неминуча.

- Вони були тут тільки тому що Вокс поневолив їх і привіз сюди.

- Їх привела сюди необхідність.

- Хтось прийняв рішення.

- Ми всі прийняли рішення!

- І ви всі пробачили собі за це.

- Корифей пробачив нас. Корифей наша совість.

- Я не хочу вас образити, Оскар, але чи не здається вам, що совість, яка може виправдати геноцид, може бути несправною?

Він дивився на мене, випромінюючи фіолетові шипи гніву та образи. Потім знизав плечима.

- Ви не перебуваєте з вашим вузлом досить довго. Незабаром ви все зрозумієте…

Якраз це лякає мене, - подумав я.

- Все це не має значення зараз, - сказав він. - Пішли зі мною.

Я хотів. Всі роки мого дорослого життя я жив у яскравому світлі від палаючої людини. Мені хотілося дозволити Корифеєві перекласти мої гріхи на його плечі. І якщо ціна, яку я повинен був заплатити була забуття або смерть, можливо, у цьому не було б нічого, крім запізнілого почуття справедливості. По крайній мірі, я помру очищеним.

Хіба я заслуговую смерті очищеним?

- Я буду, швидше за все, з Елісон, - сказав я. - Коли прийде час.

- Тоді чому вона не з вами? Я знаю, ви відчуваєте відповідальність за неї, але вона аберація, порожня посудина. Навіть її любов до вас штучна. Ви можете входити у Мережу і тепер повинні бачити, яка вона.

Я не хотів казати йому, що я бачив у ній.