Розділ «11 розділ Нікельований Імператор»

— Трохи чаклунського порошку, — скромно зізнався Чіп, — і Дров’яна Козла завжди до ваших послуг.

— Якби не вона, ми нізащо не втекли би від заколотниць, — додав Солом’яник.

— Ага, то значить, вона нам друг, — мовив Імператор. — Жива Дров’яна Козла — це щось нове і дуже рідкісне. Весь світ обійдеш, а другої такої не зустрінеш. А чи багато вона всього знає?

— Живу я небагато і пригод у моєму житті також негусто, — заговорила раптом Дров’яна Козла. — Але я все хапаю на льоту, і дуже часто мені починає здаватися, що ніхто не знає стільки, як я.

— Хтозна, може, так воно і є, — промовив Імператор. — Багато пригод — це не обов’язково багато мудрості. Але повернімося до справи, друзі мої, в нас обмаль часу, тож не зволікаючи лаштуймося в мандрівку.

Імператор викликав свого Високопосадового Лорд-Канцлера і став пояснювати йому, як керувати королівством у час його відсутності. Із Солом’яника тим часом витрусили всю солому, чистенько випрали, висушили й знову наповнили мозком, що його дав Солом’яникові Великий Оз. Кравці Його Величності почистили й випрасували Солом’яникову одіж, до блиску начистили корону і знову пришили її до голови, бо ж Бляшаний Лісоруб переконав-таки свого друга не позбавляти себе цієї ознаки королівської влади. Після цього Солом’яник набув дуже поважного вигляду. Він ніколи не був марнославним, але цього разу не витримав і так запишався собою, що навіть трохи задер носа. Чіп також не гаяв часу і привів до ладу й укріпив згини на дерев’яних руках і ногах страхопуда Джека. Не забули й про Дров’яну Козлу і також оглянули її, щоб пересвідчитися, що з нею все гаразд.

А вранці, щойно заяснів схід неба, всі рушили назад до Смарагдового міста. Першим ступав Бляшаний Лісоруб, несучи на плечі блискучу сокиру. За ним дріботіла Дров’яна Козла, на якій сидів страхопуд Джек, Солом’яник тримався з одного її боку, Чіп — із другого, щоби Джек, бува, не впав і нічого собі не пошкодив.