TextBook — Ти бачив у нього в руці залізо і знав або принаймні Здогадувався, навіщо воно йому.
— Cui bono!
— І на суді ти змовчав про все…
— Cui bono!
— Більше того, уночі ти нишком викинув за облавок залізо, що лежало біля мертвого Дрезе і засвідчувало його Злочинницький намір.
— Cui bono! — Підсудний відверто кепкував з Клауса і виповідав йому свою смертельну ненависть.
— А позаяк ти мовчав, Гейна осудили несправедливо. Хто-хто, а ти добре знав, що він убив Дрезе, захищаючись.
— Cui bono!
— Що ти скажеш на своє виправдання?
Йоганн Штуве глумливо скривився й окинув поглядом присутніх. Але мовчав. Клаус повторив запитання.
До старости підійшов отець. Штуве обривав його на кожному слові безнастанним «сиі Ьопо!». Він тримався визивно, хоча й не сумнівався, яка доля чекає на нього. Дехто навіть захопився його безстрашною поведінкою. Довкола схвально загомоніли. Тому Клаус крикнув над усі голоси:
— Ти убив Гейна Вітліна!
— Cui bono! — з неменшою силою гаркнув Штуве і смертельно зблід не він, а Клаус. Хлопець владно промовив.
— Я засуджую тебе до смертної кари! Ти призвів Гейна до безвинної загибелі!
— Cui bono! — мовив Штуве, а слова його прозвучали як згода.
До Клауса підійшов отець Бенедикт.
— Я розумію ваші почуття. Ви мстите за свого бідолашного друга. Але будьте милосердні, згляньтеся над старостою!
— Бог йому суддя, а не я! — відказав юнак.
— О, коли так, — підхопив священик, — то господь заступається за нього!
— Рятуйте його душу! — кинув Клаус отцеві і відвернувся.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брати-віталійці» автора Віллі Бредель на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша Юний Мандрівник“ на сторінці 35. Приємного читання.