Розділ «Частина перша Юний Мандрівник»

Зарнова, який очорнив Гозанга на суді, радники обрали заступником бургомістра, а «Женев’єву» купив Бертрам Вульфлям.

Як би там не було, але вона вже належала йому, і на неї з нетерпінням чекали у Штральзунді.

Увечері капітан Генрік зайшов із пляшкою оковитої до Свенової каюти. По ньому було видно, що він уже вбив доброго чмеля.

— Керманичу, вип’ємо?

— Авжеж!

— Вип’ємо — хай наші не журяться! — потакнув Генрік і налив по вінця дві склянки, що їх керманич поставив на стіл.

Отець Бенедикт, як тільки зачув капітанів голос, і собі завітав до них.

— Еге-гей! Святий дух іде! — вигукнув Генрік. — Гостинно просимо! Гостинно просимо! Тут якраз одна чарочка плаче!

Вони підняли чарки, а капітан промовив:

— Засправедливість! Вип’ємо за справедливість! Не було б її — світ давно би пішов перевертом!

І всі троє випили за справедливість.

— Я втратив дорогою двох матросів, — сказав Генрік, відкладаючи чарку, — хорошого і нікчемного. Ех, болить голова за славним моряком! Але справедливість є справедливість. Дасть бог, повернемось до Штральзунда, і знову доведеться тяти зілля як хороше, так і погане. Нічого не вдієш — справедливість!

— Шкода «Відваги», осиротіла сердега, — сказав керманич.

— Може, незабаром осиротіє і вся «Женев’єва», — відказав капітан. — Що поробиш, справедливість є справедливість.

— Господь карає винних і визволяє невинних, — прогугнявив священик.

Вони вихилили ще по одній.

— Капітане, — сказав Свен, у мене доказів хоч одбавляй, що Штуве негідник.

— Хіба тільки Штуве? — заперечив капітан і швидкома виголосив — Вип’ємо за справедливість!..

І вони випили.

— Сьогодні-завтра скрутимо в’язи й отому парубійкові.