Розділ «Частина перша Юний Мандрівник»

— Чого вам од мене? — спитав у нього Братик.

— Сину мій, я приніс тобі останнє втішне слово!

У Гейна крутилось на язику перчене слово, але він схаменувся, схилив голову, і святий отець пролебедів над ним «Отче наш».

Штуве, який забив у колодки Клауса й запорав його до зброярні, був воднораз і катом на кораблі. Він розпростав Братика біля мерця і зв’язав його з покійником обличчя в обличчя.

Дитячий Бас ревно плакав. Він схилився над Гейном і потис йому одну руку.

— Прощавай, юначе! — гукнув Гейн, перекрикуючи священикову латину. — Привітай від мене Клауса!

Штуве накинув на шию приреченого зашморг.

— А ти будь проклят, мерзотнику! — крикнув до нього Гейн. — Ти погубив мене! Убивця — ти!

— Готово? — спитав капітан.

— Cui bono! — відповів кат.

— Виконуйте вирок!

Якийсь матрос відірвав од Гейна Дитячого Баса, що заливався над ним слізьми, і чотири моряки підняли зв’язані тіла. Штуве тримав зброяра за ноги…

— Завіщо ви караєте мене? Я не винен!.. — востаннє крикнув Братик і полетів з мерцем у море.

Всі глянули вниз. Священик перехрестився. Двоє тіл ще раз спливли над водою і зникли.

— А йди сюди, хлопче! — гукнув Дитячому Басові Свен.

Підліток і не слухав його. Потім, коли він проходив повз діда, то кинув на нього презирливий погляд.

Свен, гірко посміхаючись, дивився йому вслід.

У Стокгольмі моряки довідались, що «Женев’єва» уже не Гозангова, що її прибрали Вульфлями. Германа Гозанга стратили, а над повсталими городянами вчинено криваву розправу. Матроси похилили голови й мовчали.

Від Вульфа Вульфляма прибуло троє оружних челядників наглядати за судном аж до його повернення в Штральзунд. Вони оселились у капітановій каюті і велися на кораблі як справжні господарі. Єдиним, хто запобігав у них ласки і стелився їм до ніг, був Штуве. Челядники упевняли старосту, що він сьогодні-завтра стане капітаном «Женев’єви». Цей чин, мовляв, вони самі випросять для нього у Вульфлямів.

Потроху люди дізнавались про сумні події у Штральзунді. Гозанг три тижні відсиджувався в домашньому ув’язненні за нечесну торгівлю. Не дочекавшись аніякого слідства, він прийшов у ратушу й заколов Ніколауса Зігфріда. На допиті він заявив, що замірявся на Бертрама Вульфляма. Гозанга засудили до страти й сколесували. Городян, що піднялись на його захист, Вульфлями і Карстен Зарнов жорстоко придушили.