Розділ «Частина перша Юний Мандрівник»

— За віщо? — вигукнув Свен. — Це чудовий хлопець. Такого пошукати!

— Завтра розберемось!

— Тільки по справедливості!

— Золоті слова, керманичу! — потакнув капітан. — Вип’ємо за них!

Уночі Свен прокрався до Клауса в зброярню. Виявилося, що в хвилину небезпеки старий керманич говорить жваво. Кількома словами він розповів про події в Штральзунді.

— То Вульфлямова робота, — вихопився Клаус. — Він здихався Гозанга, щоб заволодіти його вітрильником.

— Справа не тільки в цьому. Йдеться про владу і вплив, — сказав Свен. — Нас теж не обмине лихо. Штуве, який уже підкопався під Вульфлямових челядників, дещо пригадає нам. Будемо ми бідні з тобою, друже.

Клаус замислився. Чортове «вовче поріддя» сколесувало Гозанга. З городянами жорстоко розправилося. Цікаво, що з Гердом? Можливо, і його вбито? Невже на цих глитаїв немає кари? Де ж правосуддя? Не вічно ж терпіти їхню наругу…

Клаус ухопив старого за плече і прошепотів:

— Давай, Свене, не поїдемо додому. Чи варто вертатись туди на вірну погибель? Будемо мстити за чесних штральзундців!

— Як же?

— Матроси на нашому боці. Вульфлямових челядників викинемо за борт: хай, коли хитрі, дістаються вплав до берега… Ми поведемо війну проти Вульфлямів і їхніх поплічників. Запалимо землю під штральзундськими вбивцями!

— Чи не хочеш ти стати піратом? — здивувався старий керманич. — Усе своє життя я морячив чесно.

— Тобто чесно служив негідникам і вбивцям. Ні, Свене. Хай краще піратство. Ми полюватимемо лише на хижаків. Що ж тут ганебного? Ганебно попуститись Вульфлямам на поталу, лизати їм п’яти, як оцей Штуве!

— Гаразд, а що зробимо із старостою? — спитав Свен, який уже майже пішов за Клаусом.

— Помстимося йому за Братика. Ми скараємо його за всіма законами моря. — Свен мовчав, а Клаус переконливо говорив далі:— Треба бути йолопом, аби повертатись у Штральзунд. Це значить добровільно віддатись Вульфлямам. А вони вже не посоромляться осліпити тебе й пустити з торбами по світу.

— Моряки підуть за нами, — погодився Свен. — Вони ненавидять Штуве і Вульфлямових людей.

— Тоді не гаяти жодної хвилини! — рішуче сказав Клаус. — Ех, шкода, що нема з нами Братика. Таке щастя, таке щастя обминуло його!..

Із Стокгольма «Женев’єва» взяла курс на Готланд. Дитячий Бас втаємничив у задум найнадійніших моряків, і вони без жодного вагання приєднались до змовників. Свен спробував привернути до себе також капітана, але обпікся на гарячому. Той і не думав ставати піратом. У нього дружина та діти у Штральзунді! А хто ж, як не вони, терпітиме за його нерозум? Ні, про повстання він і слухати не бажає, краще вже вірно служити Вульфлямам. І хоча Свен говорив обережно та страхував себе на кожному слові, він однаково побоювався, що капітан розголосить їхню розмову і його заб’ють у кайдани. Своїм неспокоєм він поділився з Клаусом, й обидва вирішили діяти без загайки.

Була тиха ніч. Море спало. Над палубою мляво звисали вітрила. Корабель ішов повільно.