Розділ «Частина перша Юний Мандрівник»

— Ти хочеш сказати, ніби одноруч дозволено вбивати? — Капітан хихикнув, задоволений із свого дотепу. — Може, ще щось маєш, Гейне Вітліне?

Братик мовчав.

— Гейне Вітліне, я визнаю тебе винним.

— Капітане, ви несправедливі! — закричав Клаус. — Несправедливі! Він не вбивця! Всі знають, що не вбивця!

— Дрезе — ось хто вбивця! — ревнув Дитячий Бас.

— Замовчіть! — гримнув на них Генрік.

— Капітане, — попрохав Свен із-за керма. — Можу я з вами поговорити сам на сам?

— Ні з ким я зараз не балакаю сам на сам!.. І що це все означає, під три чорти! Несете вахту — то й несіть її старанно. — Капітан обернувся до підсудного: — За корабельним звичаєм суд вирішив зв'язати вбивцю з небіжчиком і викинути його в море.

— Неправильно! Неправильно! — закричав Клаус. — Не робіть цього! — Він кинувся до отця Бенедикта, який мовчки стовбичив позад капітана. — Розкрийте свої святі вуста, панотче. Він не винен. Він не вбивав. Врятуйте його.

— Я рятую його душу, — похмуро відповів священик.

— Тоді всі ви убивці! — крикнув парубок спересердя.

— Клаусе, ондечки мій убивця! — кинув Братик Гейн і показав на старосту, що сперся на рею. — Капітан має слушність.

— Я не дам їм тебе вбити, — голосив Клаус. — Моряки, я закликаю вас…

Свен урвав його:

— Капітане, заберіть геть цього навіженого. Він не тямить, що робить!

Юнак замовк на півслові й видивився на керманича. Його зрадили. Його зрадив Свен! Його і Братика!

— Ей, — випалив кухар, що чипів біля Штуве, — та дайте ж, хай наговориться біснуватий!

— Ви маєте рацію, керманичу, — кинув капітан Свенові і звелів морякам: — Закувати базіку в кайдани! Киньте його до зброярні!

Ніхто й не ворухнувся. Наперед вийшов Штуве з двома матросами. Клауса, який повис у Братика на шиї, взяли за барки, і, хоч він відчайдушно захищався та проклинав їх, його спустили вниз та заштовхали в зброярню.

До Гейна підійшов священик.