Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

Старий Ахмед злякався й утік.

Усю ніч була люта стрілянина! П’ятиповерховий будинок, у якому ми знімаємо квартиру, розташований поблизу траси.

Навпроти нього бензоколонка. Отам і напилися й стали стріляти з автоматів чеченські міліціонери. Просто так! Не було ніяких причин для божевільної стрілянини. При цьому моторошними голосами вони вигукували:

— Аллаху Акбар!

Видно, їм було кепсько від того, що чисте й хороше у своєму житті вони зрадили.

До автоматних черг незабаром долучився кулемет. У нас у квартирі два балкони на дві сторони світу: у двір і на трасу. Тому все видно й чути, і жах як небезпечно. Кулемет міліціонери витягли зі своєї машини. З найближчих пагорбів чеченських міліціонерів (видно, не зрозумівши, в чому річ) стала підтримувати важка артилерія. Стріляли російські військові з БТРів. Гуркіт зчинився неймовірний!

Сусіди в паніці побігли на нижні поверхи ховатися. Кричали й плакали діти. П’яними голосами міліція продовжувала славити Бога і робила сатанинські справи.

У жодній кімнаті перебувати було неможливо. Спочатку, обхопивши голову руками, я сиділа в коридорі на підлозі, потім поповзом перемістилась у комору. Але з квартири на третьому поверсі ми з мамою не пішли. Стрілянина тривала з 22.00 до 02.00!

Уранці страшенно болить голова, піднявся тиск. Хай їм грець, чортам поганим! Приходили дивні, кошмарні сни.

P. S. Мама знову доглядатиме дітей в Алхазура та Кайли. Якийсь час мама їх не няньчила. Але, якщо не одержувати щодня хоч сто рублів, можна померти з голоду!

П.

Цариця виявилася великим другом родини Борзових (!). Так-так! Тих самих, з рідного двору на вулиці Завєти Ільїча. Який дивний візерунок долі!

Айзан учила мене вимагати в Байсарі свою тисячу рублів, але я відповіла відмовою. Тоді журналістка Айзан пообіцяла, що поговорить із редактором «Трудяги», щоб мене все ж таки взяли до них у штат.

Увечері я і мама були в родині танцюристів. Дорослі й діти нам зраділи, пригощали смачним.

Я пояснила, що на ТБ перенесли зйомку. Розповіла про крики головної, що вона мене отруїть. Моя шефиня й сьогодні згадувала пані Політковську, якій стало зле в літаку і якій надавали допомогу в лікарні м. Ростова-на-Дону.

Царицю неймовірно зачепило, що всі газети (крім рідної) видали мені характеристики для вступу до Спілки журналістів.

Я була у Василія. Заступник міністра, співчутливо на мене подивившись, розвів руками і сказав, що нічим допомогти не зможе: мовляв, ситуація в республіці така.

А в Муси прямо з міністерства, де він працює, вкрали вже готову дискету з набраними й підготованими для нашої спільної книжки віршами!

Зура з Національної бібліотеки порадила мені звернутися до юриста й оскаржити наказ «дисциплінарне стягнення ст. 192» від Цариці.

Мамі Алхазур і Кайла не платять. Дали трохи їжі.