Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

Привіт!

Була в рідній «Молодості». Свинячий дикий скандал не змусив себе чекати. У ньому брали участь Морґана й Цариця. Причому всі події, що стосуються скандалу, вони ж заздалегідь і підлаштували. Спочатку Цариця відправила мене з завданням у Міжнародний комітет допомоги. У той самий, у якому допомоги було не добитися — навіть коли я голодним підлітком приходила туди з директором своєї школи.

Я брала інтерв’ю в адміністратора однієї з філій, а він дав мені неправильну інформацію та брошури. Оскільки інтерв’ю було плутане й незрозуміле, довелося за основу брати видані ним брошури. Через це в статті виявилися неточності.

Морґана, 8 вересня голосно заявивши, що її брат працює в прес-службі цієї організації, віддала туди мою статтю для «розбирання». А друг її брата і давав мені інтерв’ю! Її брат із прес-служби підтвердив, що я пишу неправду про їхню організацію. Із чого Морґана й Цариця зробили висновок, що тепер вони точно виженуть мене з газети і не будуть ганьбити її «поганим російським прізвищем».

Цариця заявила, що зробить мені догану з занесенням в особову справу й вижене геть! Вони обидві нестямно верещали з піною біля рота на всю редакцію, як мене ненавидять. Я вдосталь насварилась і пішла.

Учора, 9 вересня, я поїхала в Міжнародний комітет допомоги. І мама поїхала зі мною. У філії організації ми влаштували скандал головному адміністратору, тому самому, другові брата Морґани. На що цей тип став запевняти, що в брошурах помилка й неправильно зазначено, що вони допомагають біженцям із закордонними паспортами. Вони допомагають! Але не в Чечні, а в Африці!

Я була дуже засмучена загальною підлістю.

— У такому разі й випускайте ці брошури в Африці! Чому ви дали їх кореспондентові, сказавши, що це діяльність організації в Чечні? За дезінформацію ми на вас до суду подамо! — сказала моя мама.

Молодий чеченець, адміністратор, попрохав мою сиву маму не гніватись і повідомив, що після роботи вільний і може «загладити провину». Маму це насмішило. Вона назвала його нахабою, і ми пішли.

Я відправила з пошти листа з повідомленням на адресу керівництва Міжнародного комітету допомоги з проханням розібратися з цим персонажем. А в «Молодості» шефиня зажадала від Міжнародного комітету допомоги лист подяки за те, що «зупинила свідомо неправильну статтю на їхню адресу».

Моя мама висловилася Морґані, що її «брат» насправді — їй зовсім не «брат». І знову всі лаялись і верещали. Ще мама заходила до Ґапура. Він узяв її до себе в газету «Народ» спеціальним кореспондентом. Вона теж пише статті й замітки.

P. S. Таня з ринку останнім часом хворіла на онкологію. Їй допоміг одужати старий чеченець. Травник Алзур.

П.

Була днями в Байсарі. Ніякої допомоги від неї я не отримала. Тисячу рублів (переданих мені з музею Сахарова) вона не віддала.

А у квартирі бабусі Лілі, котрій Байсарі якраз допомогла, з’явилися нові люди. Нема речей бабусі! Нема її самої! Її квартиру на першому поверсі вже побілили й відкрили там філію фірми «Орифлейм».

— Де бабуся-росіянка? Чи жива вона? — запитала я людей у її квартирі.

— Яка бабуся? — здивувалися вони. — Квартиру нам здала хазяйка, поважна чеченка.

Як мені знайти бабусю Лілю?

Директор Пух відпустив нас до понеділка, і я попленталась у «Трудягу» — з розповіддю про останні дні життя.

Журналістка Айзан зраділа. Вона здивовано плескала в долоні і весь час вигукувала: