Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

З газет «Молодість» і «Крик» «перевірені й гідні» кореспонденти їздили на зустріч із американськими колегами. Зустріч була присвячена війні в Чечні з погляду очевидців. Що могли знати люди з редакцій про війну в Чечні, коли під час бойових дій їли в інших регіонах Росії, в біженцях, тушкованку?! Адже нікого з них не було тут під бомбами! Я поставила сьогодні це питання, і воно нікому не припало до вподоби.

Мене ж про майбутній форум просто колективно не повідомили.

Ще я була в уряді. Там було призначено збори письменників Чечні. Ведучий закликав говорити на зборах тільки чеченською мовою! Цей захід відвідали Ліана, Інал та інші відомі особи. Мене туди привіз своєю машиною Ґапур, чесний і простий чоловік, який ніколи не брав участі у чварах. Ґапур підвозив до уряду людей з усіх редакцій. На мене в залі багато хто дивився з нездоровою злістю й ненавистю. Ґапур сильно дістав!

— Як ти посмів привезти її сюди?! Цю російську… (нецензурна лайка), — почула я особисто, але Ґапур тільки суворо махнув на співрозмовника рукою, змусивши його замовкнути. Голова Спілки журналістів обминав мене, щоб і собі не дістати, боячись утратити загальну прихильність.

Усі дві години, що тривали збори, пройшли в стогонах пригноблених «друзів Пегаса». Поети й письменники вимагали матеріальні блага!

Інал устиг попередити, що друкувати мене не будуть, тому що він — єдиний у Чечні засновник «вірша-афоризму», і добре б мені продати або віддати йому всі свої афоризми (?).

Президія на сцені позіхала, серед чоловіків виділялася поетка з яскраво нафарбованим ротом. Вона виглядала зачарованим звірятком у страшному лісі. Письменники позували, мов кінозірки, фотоапарати клацали, як кулемети: тра-та-та.

Променем світла в нашому пеклі був чеченець арабського походження, Сабсабі. Сабсабі виявився доброзичливим до всіх, дав телефон для тих, хто негайно потребує допомоги: 22-24-01. Ще він оголосив, що всім, хто входить до Спілки письменників ЧР (з фізіономій присутніх я зрозуміла, що мене туди не візьмуть навіть під страхом смерті), компенсацію за зруйноване житло буде виплачено раніше за інших.

До нас додому ніяк не з’явиться комісія, що перевіряє умови проживання, а доки не поставлять печатку на акті про наше становище (що ми котрий рік живемо без нормальних засобів до існування), ніхто допомагати нам не зобов’язаний. Такий порядок.

Моя вчителька зі Школи кореспондентів, привітна чеченка, запропонувала мені попрацювати в газеті, де працюють вона та її чоловік. (Їх люто відмовляли Алан і Цариця, але вони все одно запропонували мені допомогу.) Їхня газета не в Ґрозному, а в місті Арґун. Я радо погодилась.

В «Известиях», скориставшись із короткої відсутності начальника (Аланового тата), Ґапур устиг опублікувати трохи моїх віршів!

З Нухом ми фотографувались. Сміялись і жартували. За нами з невдоволеною міною спостерігала дружина його брата, того самого, який колись на місцевому каналі знімав про мене передачу. Тепер її чоловік — безробітний.

З роботою в Чечні погано: усі місця продаються або даються по блату родичам. Якщо керівника виганяють — змінюється вся команда.

Білочка з газети «Плюс», зрозумівши моє безгрошів’я, дала мені до зарплати 500 р.

П.

Привіт!

У редакції оголосили конкурс «Прекрасна леді Чечні». Потрібні фото молодих дівчат у накинутій на голову шалі або хустці.

Я побачила там знайомі обличчя, і в мене виник «підступний» план. Річ у тому, що на пошті, де підробляє мама, є пес на прізвисько Батон. Він рудий, худий. Їсть тільки хліб. Його підгодовуємо ми, Анкел Бенс і Сімка (інші мешканці нашого двору пса кóпають ногами та обіцяють пристрелити).

Я взяла хустку, пов’язала псові красиво й сфотографувала. Замість дворового пса Батона в результаті моїх маніпуляцій вийшла праведна собака Шарлотка. Потім я написала лист від імені псини, яка живе на купі сміття, але мріє про те, щоб її фото помістили в людську газету, і відправила поштою (з придуманої адреси) у свою «Молодість»! Ох, як весело!

Гроші Білочки пішли на користь, ми купили їжі. Почастувала Батона хлібом, недарма ж він був моєю моделлю.