Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

В заповітних з’являлися снах,

Із коханими в парку стрічались,

Коли Місяць сидів на гілках.

Ми у танці кружляли й співали,

Ми відлуннями повнили світ.

Ми Христа й Магомеда приймали

І молились творцю Пірамід.

Багатіли і жебракували,

У чужих загинались боях.

Ми раніше уже помирали.

Десь далеко. Не в наших краях.

Саме цього дня, тільки три роки тому, російський військовий Ю. Буданов убив чеченку Ельзу. Полковник був п’яний, бо того дня в нього десь у мирному місці народилася дитина від його дружини. Він увірвався вночі в багатодітну чеченську родину з підлеглими йому військовослужбовцями й наказав їм викрасти дівчинку.

Удома було кілька дітей, і вони вже спали. Спочатку військові схопили маленьку Хаву, але потім відпустили і схопили Ельзу, бо вона була старша. За наказом нетверезого полковника Буданова вони загорнули її в якийсь килимок і силоміць вивезли з дому. У результаті нещасні батьки знайшли труп у близькій лісосмузі.

Потім полковник розповідав, що вона на нього напала. Розповідав, що вона була бойовиком, а врешті-решт Буданов навіть удавав божевільного — типу «я був не при собі». Російською армією керують полковники, які себе не контролюють?!

Але на нього все одно завели кримінальну справу. Цей страхітливий злочин було розкрито завдяки порядному російському військовому. Якби не він, нічого б не довели. Він пішов проти «своїх», але при цьому був за правду! Жаль, я не пам’ятаю його прізвище. Негідників ми краще запам’ятовуємо, ніж справжніх героїв. Хоча якщо поміркувати, то діяв подібним чином Буданов далеко не один, і, мабуть, йому прикро, що інші мерзотники залишилися безкарними.

Мені теж прикро, бо я пам’ятаю, що в нашому Старопромисловському районі, після того як увійшли військові, були знайдені трупи молодих жінок, яких зґвалтували, потім зв’язали й живцем спалили, обливши гасом.

Я боялася писати такі речі. Бо дуже небезпечно. Можуть убити за це. А зараз думаю: все одно помирати. То хоча б за правду. Адже часто люди помирають за неправду або просто так.

П.

Грошей немає! Є борг Лечі за книжки, які він давав мені під реалізацію. Довелося перепрошувати.

У суботу на Північний базар приходив Дракоша. Шукав мене. Я в цей час складала іспит із педагогіки в інституті. Склала на «відмінно»! Наступної суботи теж складатиму іспит. Тому Дракошу не побачу.