Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

— Краще поголодуємо, — каже вона.

Наші нові сусіди — дивні люди! Чоловік і дружина приходять до нас, розвішують у нас те, що попрали. Раніше вони робили це у дворі.

Мама довго прибирала балкон, недоступний для користування через бите скло, цегляний щебінь і сміття. Тепер він чистий. І став у пригоді! Уже можу записати два випадки.

№ 1. У нас був алебастр, приблизно половина мішка. Дали кілограми три Золіні. Пояснили:

— Ми стіну зміцнюємо між кімнатами. Стіну розбито.

За десять хвилин повертається Золіна з відром.

— Ще! — каже. — Мені треба ще!

Ми відмовили. Вона образилась. Чоловікові поскаржилась. Мовляв, вони нас пустили у «свій» під’їзд, а ми, нахабні тварюки, не віддячили.

Того ж дня Джим зустрів у дворі мою маму й каже нахабно:

— Чи вистачило вам алебастру?!

Мама відповідає:

— Вистачило!

Не хотілося через своє добро сваритись. Мама хотіла піти. Та де там! Джим заявив:

— Я дав дружині грошей. Вона з’їздила на ринок і купила все потрібне. Нам від вас нічого не треба!

— От і гаразд! — відповідає мама. — У нас на автобус грошей немає. І на хліб. Ремонт у квартирі потрібен великий.

№ 2. У квартирі людини, куди ми перейшли жити, стояла ванна. Піч і колонку Джим продав скупникам краденого, а ванну — не встиг.

Прийшов господар квартири. Попросив Джима зберегти ванну. Сусід пообіцяв. Але того ж дня з’явився до нас, сказав: «Ванна тут моя!» І забрав її до себе. Родина Нури з цікавості відразу з’явилася.

— Де ванна? — нас питають.

Він пропив цю ванну наступного дня. Нас підставив. Ні, не буде нам тут спокою! До нас, на другий поверх, залізти нашим же сусідам — легко. Тому ми поставили всюди залізні ґрати. Забили в краї балкона цвяхи, щоб ті, хто полізе до нас, поранили руки. І ще я сховала канат на балконі — щоб самим можна було спуститися по ньому — на випадок, якщо ввірвуться у двері. Вхідні двері слабкі. На допомогу кликати нікого.

У дворі живуть дві чеченські родини. Їхні близькі родичі й друзі розселилися поряд, по цілих чужих квартирах і приватних будинках. Ми одні.