Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

Поряд дорогою тупали багато людей. Усі з вантажем. З торбами або з візками, навантаженими товаром. Поступово народу на трасі ставало дедалі менше й менше. Хтось зупинив машину. Хтось зумів залізти в переповнений автобус. Деякі попутники вирішили повернути з траси на бічні вулички. Їм краще блукати довгими переходами приватного сектора. Але не йти беззахисно в темряві відкритою дорогою. У нас стріляв снайпер із Будинку друку, але не ті нині пішли снайпери. Він не влучив! Трасуючі кулі в сіро-синьому небі були то червоними, то золотими. Ми аж милувалися ними, задерши голови.

Подолавши більшу частину шляху, ми з мамою опинилися на дорозі самі. Стемніло остаточно. Годинник показав сьому вечора. Аж раптом на зупинці «12-й трест» до нас долучився попутник. Мама запропонувала йому йти поруч — безпечніше! Він погодився. Сказав, що його вже раз забирали. Побили трохи. Повідомив, що він «невезучий».

— Якщо живий — везучий! — заперечила мама.

Він іде й каже:

— Зараз БТР підірвали. А в мене робота така, пізно.

Сказав, що він живе на зупинці «Катаяма». Пост військових маячив удалині. Нам вдалося зупинити по дорозі машину й посадити попутника. Хлопець хотів, щоб ми їхали з ним. Але ми не сіли зі стороннім чоловіком разом. Наші будинки були недалеко. На прощання хлопець відрекомендувався:

— Я Ідрисов Ільяс. Дякую! Може, колись зустрінемося?

Мама згадала: були в нас сусіди з таким прізвищем! Наші діди дружили!

Будур

Я дотримуюсь Урази.

Снився сон: Кусум — чаклунка і має величезний зачарований замок із подружками та служницями. За її велінням Джин повинен був відвезти нас у пустелю і кинути. Там у пісках на мене й на маму чекала певна смерть. Але він не зміг. Не підкорився!

Тоді розлютилася Кусум і зачарувала мене! Вона принесла мою фотографію й проколола її голкою вісім разів.

— Це печатка безшлюбності, — засміялася вона. — Ти вийдеш заміж не раніше, ніж через вісім років!

І навісила якусь печатку на шнурку. Я бачила маленький папірець, написаний її кров’ю. Уві сні я злякалася її сили й нажахано подумала, що тепер залишуся самотньою, але голос звідкілясь із висоти мовив:

— Тебе розчаклує чоловік із синіми очима. Він буде не мусульманин.

Який страшний сон!

Будур

Ураза. Голова паморочиться. Люди зазвичай їдять двічі вночі. М’ясо. Фрукти. Молоко. Спеціальні смачні пастилки. Я забула їхню назву. У нас тільки хліб і суп на олії. За допомогою Урази зміцнюється воля, опір гріхам і злу. Сподіваюся, сили знайдуться.

Сьогодні знову на дорозі підірвали БТР. Військові людей перевіряли. Дивилися торби.

Вечір. Буду молитись.