Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

Праворуч від ліжка моєї мами — троє. Вона пояснює:

— Знайомі силуети. Мама, бабуся. Стоять дуже близько одна до одної. Усі в довгому одязі. Кольори їхнього вбрання ледь помітні.

Біля самого ліжка мама бачить, як крутяться гноми. Вони в чорних костюмах і в чорних крислатих капелюхах!

Мама відключилась. Я злякалась і стала молитись. Проганяти смерть. Мама ледь чутно шепнула:

— Не бачу нічого.

Я зробила мамі два уколи.

Мама опритомніла. Я змусила маму випити дуже гарячу воду з цукром. Зараз я все записала, щоб не забути.

Світанок. Мама сказала:

— Він пішов!

Я нахилилась і почула.

— Чоловік у білому. Той, що стояв біля ліжка. Пішов, — повторила мама.

Мамі було важко говорити. Але мені вона змогла пояснити, що, коли молилася, побачила: з кутка кімнати, там, де наші двері, на неї став струменіти золотавий потік проміння. Вона відчула — світло ввійшло в неї. І тієї ж миті настало полегшення!

Я попрохала сусідів, щоб вони посиділи з мамою. Показала їм, де ліки. Майже бігцем, минаючи пости, я попрямувала до шпиталю. Мене могли пристрелити. Була комендантська година. Але проскочила. Я повернулася з пакетом ліків і з медсестрою. Лікаря в шпиталі не було. Сестра маму послухала, подивилася, сказала:

— Треба вас везти до міста Моздок! Там реанімація. Там спеціаліст! Необхідні електрокардіограма та знімок серця. У вас, найімовірніше, мікроінфаркт!

Але мама відмовилася. Сказала:

— Мені вже краще.

Без сну я провела три дні й три ночі. На четверту добу я заснула сидячи і гримнулася разом зі стільцем. Чим усіх у нашому під’їзді налякала. У садах через дорогу почалася скажена стрілянина.

Бабусі приносили суп. Шкода, пропали талони! Ніні важко нести, тому наші порції вона в їдальні не взяла. Я сходити туди не можу. Маму небезпечно лишати саму. Сусід Валера прийшов. Приніс чотири картоплини! Посидів хвилин десять і пішов.

Будур

Мамі ще погано. Не може сидіти. Навіть спершись спиною на дві подушки. Спасибі, Алік допомагає. Пиляє й коле мені дрова.