Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

— Ідіоти! Води вдома більше немає! Ні краплини! Ми три години під обстрілом її несли додому, паразити!

Усюди розтеклися калюжі. І виникла гостра суперечка між урятованою і рятувальниками. Ми чули добірний мат, звуки міцних ляпасів і скривджене ойкання.

Мама подарувала сусідкам повний чайник води. Допомагала бабцям розганяти дим рушниками. А я сміялась і не могла зупинитись.

Ходили по кашу. У мене стріляв снайпер. Снайпер розташувався в порожній згорілій п’ятиповерхівці в трьох будинках від нас, у бік перехрестя. Я почула свист кулі й миттю нахилилась. Якби я цього не зробила, то в тебе, мій Щоденнику, я вже нічого не змогла б написати. Куля пройшла ліворуч від мене. Уже при кінці льоту. Пролетівши кілька метрів, камінцем стукнула по асфальту за моєю спиною. Мама й баба Ніна були поруч у той момент і дуже злякались. Навіть говорити про це на посту заборонили. А я хотіла підійти й запитати: навіщо так робити?

Царівна Будур

Ми були на зупинці «Іваново» в адміністрації. Це від нас дуже далеко.

Мені терміново потрібний паспорт! Паспорти тепер — із 14 років! А ми жили собі тут спокійно і не знали. До мого свідоцтва про народження чіпляються.

А на паспорт і на фото до нього гроші потрібні! Де ж ми їх візьмемо? Як заробимо? На кинутих порожніх пляшках з-під горілки? Хіба на цьому заробиш?

Ходили по кашу. У величезній черзі я познайомилася з дівчинкою Наташею, яка навчається у Владикавказі. Вона стала біженкою в 1999 р. Їхню родину обстріляли під час виїзду з міста вертольоти. Вони кинулися під свою машину, залізли під неї і лежали там, ховаючись за колесами, поки машина перетворювалася на металобрухт. Потім спіймали момент, скотилися з дороги на узбіччя. Пробули там кілька годин. Дочекалися ночі. А в темряві відповзли до лісу. Вціліли! Наташа не хоче жити в зруйнованому Ґрозному. Вона не любить його. Вирішила: закінчить навчання, відразу вступить в училище знов, на інше відділення. Щоб далі жити в гуртожитку. Потім вона постарається вийти заміж. Байдуже за кого, аби тільки не повертатися сюди.

Російські солдати вбили чорну собаку в нашому дворі, поки мене не було. Аза показала їм собаку і попросила її вбити. Сказала, що та — людожерка. Вона зла відьма, а не жінка! Хіба так можна?! А баба Ніна сказала:

— Брехня! Наклеп на собаку! Трупів вона не їла. Вона кидалась на мародерів. Не пускала чужих людей у порожній будинок у приватному секторі, де раніше жила. Велика, кругла ходила.

У неї мали народитися цуценята. Застрелили солдати її біля нашого під’їзду. Кажуть, Алік прийшов і забрав, щоб я на неї не дивилася. Він мене пожалів. Не можу отямитися після цієї смерті. Намагаюсь відволіктись, а думки вперто повертаються до чергового негідництва нашого двору.

Я з мамою останнім часом не сварилась. А тут їй стало погано з серцем! Вона не може встати. Каже, що коли вночі сильно стріляли в садах, то в неї виник сильний біль у грудях. Кладу сулії з гарячою водою до стоп її і до рук. Я роблю укол ліками кордіамін щогодини. У мене залишилося шість ампул. Є ліки валідол і нітрогліцерин — їх дали в шпиталі.

Вечір. Я дуже боюсь! Чи діждемось ранку?

Зараз знайшла книжки професора В. Нунаєва. Читаю. Тут сказано, що потрібні вітаміни для м’яза серця. Уколи слід робити кожні три години. Я завтра обійду всі намети шпиталю МНС! Вирішила: у цей момент головне — розмовляти з мамою. Не дати їй замовкнути, знепритомніти. Інакше я можу не побачити в півтемряві кімнати, коли їй стане гірше. Мама ледь чутно розповідає мені про те, що вона бачить.

— Кажи! — прошу я її.

Мама розповідає:

— У нашій квартирі кілька прозорих істот. Вони прийшли по мене. Я бачу жінку в тюбетейці, в оксамитовій сукні. На ній короткий жилет. Вона сидить на килимку. Поряд чорна кішка. Волосся жінки заплетене в кіски.

А прямо навпроти, біля своїх ніг, мама бачить чоловіка. Описує:

— Волосся темне. До плечей. Він у білому. Обличчя, очі затулив руками. А зараз він прибрав свої руки від обличчя, але стоїть. Боком. Не повертається. Так хочеться роздивитись! Чоловік одягнений у просторий одяг. Підперезаний.