Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

Патошка

Усі дні я хворіла. Приходив Алік. Допомагав по господарству. Їмо траву й висмикуємо часник у покинутих садах.

Грошей зовсім немає.

Дядько Валера з середнього під’їзду ходив у занедбані сади, не побоявшись мін і розтяжок. Усім жінкам двору приніс квіти. І мені. Мій букет — нарциси й гіацинти. Сказав: «Для юної леді!» — і пішов.

Ходимо з мамою по гуманітарну кашу. Це дуже далеко, район «Катаями». Каша — наша єдина їжа. Інколи вдається схитрувати, взяти трохи більше. Тоді ми ділимося з дядею Валерою і самі їмо не раз, а двічі на день. Усі старі з сусідніх будинків просять:

— Мені принеси поїсти, я голодний!

— І мені!

Черги під час роздачі величезні. Біля віконця, де дають їжу, — тиснява. Багатьом людям стає погано. Ті громадяни, які харчувалися нормально в біженцях, фізично сильніші. Вони нахабніші й лізуть без черги.

Алік не розмовляє. Кивне нам здалеку, і все.

— Опустився до веселої компанії, де все можна. Випиває! — повідомили обізнані сусідки з будинку навпроти.

Ці дні я багато думаю про себе. Яка я? Згадую Аладдина. Я завжди згадуватиму його. Навіть у старості, якщо вона настане. Одного разу гримнув вибух під нашим вікном, вогонь і вітер увірвалися в кімнату, Аладдин, прикривши мене собою, пожартував: «Я думав, нас уже відправили в рай!» А потім нас розлучила війна. Мені, самій іще підліткові, хотілося мати сім’ю, дітей. Війна ріже по живому, без анестезії, з мого життя пішли шкільні друзі, сусіди й ті, з ким я дружила.

Я стала тут чужа, але й там — не своя. Одні мене не люблять — мати росіянка. Інші цураються — у батька рідня чеченці.

Брате мій названий, друже мій Аладдине, я кохаю тебе! І суддя нам — Бог, а люди — не судді. Я багато про тебе написала б, та гордість моя не дозволяє. Але ці рядки написані тобі:

Якщо суджено смерть,

Будеш ти у Раю!

Мій коханий, молюсь

За дорогу твою!

Сьогодні я бачила дивовижний сон і була цілком щаслива. Мені снились дельфіни й острови.

Царівна

Алік тягає шматки алюмінієвого дроту. Ледь вітається.