Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

П.

Сьогодні неприємності зранку: хлопці з 11-го класу знову чіплялись і лізли. З ними була та сама дівка, яку вони не раз підсилали. Я довідалася, що її звати Золіма.

Маги не було в школі. Йому, мабуть, операцію будуть робити: крім зламаного п’ястя, ще пальці ушкоджені.

Удома новини не кращі: зненацька завітали в гості сини дідуся Шаміля. Вони тепер у місцевій міліції працюють. У них знову були автомати. Мені не сподобалося, що поводились вони досить зухвало і заявили, що знають, де я вчусь, і взагалі нема чого мені вчитись, а треба заміж виходити.

Мама після того, як вони пішли, сказала, що мені доведеться кинути школу. По дорозі вкрадуть заміж, і вона нічого не вдіє. Але я не можу кинути школу! Я не можу піти зі школи! Я хочу вчитись! І ще там є Мага.

Сьогодні Мага прийшов до школи. Він на уроках співав мені пісні. Смішні. Наприклад:

День і ніч погано сплю,

Все тому, що я тебе люблю,

Все тому, що я давно-давно тебе люблю…

Усі злостились. Особливо Заїра й Тара.

Кабан єхидно згадав, що я — «російська тварюка», за що відразу отримав від Маги по пиці. У Маги одна рука здорова, і її вистачило. Хасик-забіяка підтримав друга. Кабан із ганьбою відступив.

Заїра самотньо пішла додому, заявивши дівчатам, що її Хасик-забіяка «найсексуальніший». От дурна довбешка!

П.

Я вдома. Клею шпалери. Білю стелю. Завтра до школи!

Осінь, листя й холодне сонце. Ми бродимо алеєю, і Мага говорить мені про все. Він дуже боїться, що може статися щось таке, що розлучить нас. Його родина може виїхати жити в Інгушетію.

Тара і її подружки зляться. Пліткують, брешуть. Але мені це байдуже.

Додому я пішла сама. Без чокнутої Заїри з її непристойностями, без хороших дівчат, які чекають лише моїх розповідей про Магу. Я йшла і складала вірш.

Заїра подружилася з крутою Лур’є-Левицею та її бандою. Співає їм пісні.

А я думаю, що покохала Магу. Якщо він поїде, я помру.

Поля