Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

Ото чокнута кретинка!

З усіма дружу, тобто намагаюся не сваритись. Мага мовчить. Сулім сьогодні ліз до мене, обзивався найбруднішим матом. Мазі сказали:

— Іди, захисти Поліну!

А він не пішов. Я й Сета самі відповіли нахабі. Мага ж потім цілий день чіплявся до Суліма й підлаштовував йому всілякі розбірки. Мага дуже розумний: усьому свій час, і він це знає. Не ведеться на провокації і мститься, коли пристрасті вщухнуть.

Звичайно, тепер усі лізуть до мене — з надією, що він кинеться мене захищати і буде вистава, але ні. Зате потім Мага їх дістає цілий день, і начебто це ніяк не пов’язане зі мною, однак саме цим людям і влітає.

Я й уявити собі не могла, що Ворог із великої літери стане схожим на друга. Наша дружба крихка, як перший лід. Треба почекати — нехай мороз зміцніє. Я хочу, щоб він став моїм другом.

Світла немає, лише свічка освітлює мою оселю.

Поля

Учора купила колоду карт і всім у класі ворожила. Народ верещав від захвату — усе в усіх збіглося.

Мага до школи не прийшов, кажуть, знову зламав у бійці руку.

А Кассі піддивилася, що в моєму зошиті записаний його день народження, і раділа. Кричала:

— А я знаю секрет!!!

Здала контрольну роботу. Усі думки про Магу. Швидше б він повернувся та тільки б не обзивався.

Із Заїрою Тина, я, Сета, Латифа й Арина посварились. Я сказала, що якщо Заїра продовжить свої старі «фантазії про хлопців», нашій дружбі кінець! А її «накрило» саме.

З Магою, кажуть, трапився нещасний випадок: наче він з одинадцятикласниками побився і вони його спустили зі сходів. І начебто через мене. Його в школі не було й сьогодні. Хасик-забіяка всіх налякав, повідомивши, що Мага в лікарні.

Тара і Яха, служниці Лур’є-Левиці, весь час намагаються відродити старі причіпки і принижувати мене. Учора обидві отримали моєю торбою по рильцю.

Сама Лур’є-Левиця сидить і журнали для дорослих читає, ліниво віддаючи накази своїм служницям.

Світла, як завжди, немає. Мама горлає — істерить. У неї мов демон уселився. Знову нервовий зрив. Мій вітчим кудись зник. Тепер вона то виганяє мене з дому, то погрожує бити, коли я засну.

Я мамі нічого не відповідаю, тому що, коли в неї істерика, вона нічого не розуміє. Щось у цей момент пояснювати марно. Я намагаюся не говорити з нею, заварюю чай із м’ятою. Вона така зла в істериці, проклинає всіх і все, бажає смерті! Це після війни з’явилося в ній.

Хочу повідомити, що торгую на ринку пакетами: сама їх купила оптом, тепер продаю вроздріб. Якщо продати штук десять, можна купити макаронів і сиру. Вистачає поїсти на два рази, і мама втішається, коли поїсть.