Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

— І що?! — відповіла я. — Він цілуватиме тебе, а бачитиме вві сні мене!

Після цього Заїра мовчки вчепилась мені в руку зубами. Прокусила сукню й залишила величезний синій синець. Ага. Я не розгубилася. Теж учепилась їй у руку (так, що вона заверещала на всю школу). І синець вийшов величезний і чорно-червоний!

— Я до директора піду скаржитися! — волала вона.

— І синець не забудь, покажи! — сказала я.

Усі витріщались.

— Я тобі влаштую! — сказала Заїра.

А я послала її.

Хасик-забіяка почув це й мовив:

— Як круто! Молодець, Жеребець!!!

П.

Магу я не бачила весь тиждень. Але тепер я точно знаю, що він мені потрібний. Заїра його віднімає, щоб їй ні дна, ні покришки! Вона виряджається в красиві сукні й фарбує очі. Вона чіпляється до нього!

Заїра помирилася, сказавши, що синці нас ріднитимуть. Але несла казна-що про те, що «Мага тебе не кохає. Він зрадить тебе все одно, він матюкається й палить. Він — поганий. Віддай його мені! Віддай!» Нудьга.

Удома я роблю ремонт квартири й нишком читаю французького письменника Ромена Роллана «Кола Брюньйон». Весела така книжка, про смішного дідка.

Мазі виповнилося 14 років! Він на рік старший за мене. Такий дорослий. І так, він палить.

Ми з мамою перестали сваритися — робимо разом ремонт. Від фарби щипає очі. Ми фарбуємо двері та батареї.

Думала над тим, що іноді я своєю недовірою ображаю людей.

Сьогодні я і мама фарбували підлогу на кухні.

Мама вірить, що настав мир і війни більше не буде. А я чекаю, коли настане завтра. Адже, якщо пощастить, я піду до школи й побачу Магу. І, якщо дуже пощастить, відтягну за комір від нього Заїру. Я зробила всі уроки й вивчила наперед кілька розділів за підручником.

Зовсім скоро Новий, 1999 рік!

Жах! Хоч плач! Що він зі мною зробив… Як образив! Прийшовши до нашого класу, поганець Мага привітався зі мною чемно. Але відразу з’ясувалося, що він подарував величезні дорогі коробки з шоколадом (!) Лур’є-Левиці, Лінді, Тарі, Ясі, Німі й Малці! Тобто Лур’є-Левиці та всій її зграї! Вони були дуже раді. Ще б пак!