Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

— Жеребцовій?! Так ми вже про неї все знаємо. І в якій кофтині в школу прийшла, і яку оцінку одержала! Він нам удома всім набрид! Але зробити нічого не можемо.

А потім давай сміятись:

— Закохався, ха-ха-ха!

Так що вся сімейка в курсі! Його тато, коли що, не сильно здивується, побачивши мене на порозі.

З одинадцятикласниками погано — знов чіпляються. Щастить мені на дурнів. Мене захищає хороший учитель-чеченець Султан Магомедович.

Поля

Мені наснився дивний сон про Летючого Голландця — великий вітрильний корабель, який перевозить душі померлих людей на Місяць. Я бачила: серед них були мої бабусі, і дід Анатолій, і чомусь мила тьотя Мар’ям, моя жива сусідка. Корабель був величезним, дерев’яним. Він летів у повітрі над будинками! А потім полетів до Місяця. Мені сказали, що душі спочатку бувають на Землі, а невдовзі з’являється рейс на Місяць. Як це прекрасно — летіти на такому кораблі! Я стояла й махала їм услід.

Поліна

Уранці я пішла до тьоті Фатими, яка живе в середньому під’їзді. Ми домовилися, що я буду брати з собою до школи її дочку. Вона пішла в перший клас. Але тьотя Фатима, побачивши мене, зробила великі очі й сказала:

— Мені сказали, ти до школи не підеш.

Навіть не запідозривши нічого, я пішла до школи в гордій самоті. Прийшовши туди, відразу побилась. На мене напали хлопці й стали бити, примовляючи, як вони всіх росіян ненавидять, а в мене російське прізвище. Напали вчотирьох: Хасик-забіяка, Ґайрбек, Сулім і Абдула. Усі з нашого класу.

Хасик-забіяка порвав мені ланцюжок на шиї, а Сулім розірвав рукав сукні. Мені насилу вдалося відбитись: Абдулі я влучила куди слід, а Ґайрбекові дала в ніс кулаком — він побілів і відбіг. Хасика-забіяку трохи подряпала. А от до Суліма в мене тепер боржок: він, гад, зовсім безкарно мене побив.

Після цього почалися уроки.

Деякі дівчата на заняття не ходять: може, заміж вийшли. Тара сьогодні чіплялася — відбирала в мене книжку, — їхня банда і далі нахабніє. Я нічого їй не віддала і сказала, що не боюся й готова з нею зустрітися за школою. Вона швидко відчепилася.

Моїх нікого немає — одна Кассі, і та тремтить, як миша. Чергувала зі мною в класі сьогодні. Ми ходили з нею в підвал і там попісяли — річ у тому, що в школі туалети давно не працюють і смердять. А надвір сходити ми побоялися.

Мага щось бурмотів увесь день у школі, але це — абищо порівняно з ранковою бійкою. Синці ще не скоро зійдуть.

Після школи я пішла до тьоті Мар’ям. Вона, довідавшись, як уранці я заходила по дитя Фатими, відразу додумалась:

— Це Лунет усе підлаштувала! Вона зайшла до них уранці й забрала дівчинку. Сказала, що ти не підеш до школи.

Сиджу тепер і думаю, з яким задоволенням наб’ю Лунет пику.

Поля