Розділ «Четвер»

Немов здалеку до нього долинув голос Марші:

— Пітере! Що з вами? Що сталося?

Сол Нетчез теж дивився на нього стривожено.

— Маршо, — сказав Пітер. — Зараз я нічого не можу вам сказати. Але я мушу йти.

— Куди?

— У готель. Пробачте. Потім я вам усе поясню.

— А я хотіла запросити вас до себе на чашку чаю, — розчаровано промовила вона.

— Повірте, Маршо, це дуже важливо.

— Тоді, може, я підвезу вас?

— Ні. — По дорозі треба буде говорити щось, відповідати на її запитання, а він хотів зосередитись. — Будь ласка, не треба. Я потім зателефоную вам.

І він пішов, залишивши їх удвох — спантеличених і розгублених.

На Бейсін-стріт він зупинив таксі. Дівчині він сказав, що піде до готелю, але тепер передумав і назвав водієві свою адресу.

Там буде спокійніше.

А тепер — думай, сказав він собі. І вирішуй, що робити далі.

Коли Пітер Макдермот остаточно утвердився в своєму рішенні, вже звечоріло.

Він подумав: якщо ти обмірковуєш щось двадцять, тридцять, сорок разів і кожного разу доходиш одного й того самого висновку, якщо, до того ж, ідеться про справу такої ваги — то це покладає на тебе відповідальність, ухилитися від якої ти не маєш права.

Останні півтори години він провів у себе вдома. Він примусив себе — притлумивши збудження й бажання діяти негайно — зважити все спокійно, холодно, логічно. В уяві своїй він послідовно перебрав усю низку подій, починаючи з понеділка. Він шукав якихось інших пояснень і окремим фактам, і всім їм, разом узятим. Але жодної прийнятної альтернативи, жодної версії, яка б спростувала його попередній, такий несподіваний і страшний висновок, не знайшов.

Отже, ваганням кінець, треба діяти.

Він подумав, чи не викласти всі факти й висновки Уорренові Тренту. Але зразу ж відкинув цю ідею як спробу сховатися за чужі плечі. Те, що треба зробити, він мусить зробити сам.

Перевдягнувшись у темний костюм, він вийшов на вулицю, зупинив таксі й проїхав кілька кварталів до готелю. З вестибюля, киваючи підлеглим, піднявся до свого кабінету. Флори вже не було: її робочий день закінчився. На його столі лежала купа листів і записок, але він не звернув на них уваги.