Розділ «Четвер»

— Ні. Жодним словом.

Пітер вирішив, що старий умисне затягує розмову, шукаючи розради в цю тяжку для нього годину.

Офіціант задумано промовив:

— Я й досі не розумію, нащо вони це затіяли. А що затіяли спеціально — я майже певен. Вже котрий день сушу собі голову, а збагнути не можу.

Пітер згадав, що Нетчез казав це і в понеділок увечері. Що він тоді говорив про герцогиню Кройдонську? «Вона підбила мені руку. Якби я не знав, що такого не може бути, то сказав би, що герцогиня зробила це навмисне». І в Пітера самого згодом склалося враження, ніби герцогиня хоче, щоб інцидент цей добре всім запам’ятався. Що вона казала тоді йому? Вони з чоловіком, мовляв, хотіли провести вечір удвох, у своєму номері; вийшли тільки на коротеньку прогулянку, обійшли навколо готелю і оце щойно повернулися… Він пригадав — його здивувало тоді, чому вона так наголошує цю обставину.

А потім герцог Кройдонський промимрив щось про сигарети — про те, що забув сигарети в машині… А герцогиня визвірилася на нього.

Герцог забув свої сигарети в машині.

Але якщо він з герцогинею виходив тільки на коротеньку прогулянку, якщо вони тільки обійшли навколо готелю…

Певна річ, сигарети він міг забути й раніше.

Може, так, а може й ні.

Забувши про Маршу й Нетчеза, Пітер напружено міркував.

Чому ясновельможне подружжя хотіло приховати, що в понеділок увечері їздило кудись на своїй машині? Чому герцогиня так прагнула переконати всіх, що вони провели вечір у готелі? Чи не була історія з розлитим майонезом — історія, в яку було втягнуто спочатку Нетчеза, а потім і його, Пітера, — розіграна умисне, на підтвердження вигаданої герцогинею версії? Якби не ота, мимохіть кинута герцогом фраза, що розлютила герцогиню, у Пітера не виникло б ніякої підозри.

Чому ж вони намагалися приховати, що виїздили кудись на машині!

Нетчез сказав хвилину тому: «Дивно… Нещасний випадок стався, мабуть, перед тим, як герцогиня прискіпалася до мене…»

Машина в герцога — марки «ягуар».

Огілві.

Він раптом згадав побачене вночі: «ягуара», що виїздив з готельного гаража. Коли машина зупинилася на мить під ліхтарем, в око йому впало щось недоладне. Так-так, щось дивне привернуло його увагу. Але що саме? і раптом він згадав: крило і фара, пошкоджені крило і фара. І тільки тепер, уперше, до свідомості його дійшов зміст звернень поліції до населення міста.

— Що з вами, Пітере? — спитала Марша. — Ви зблідли.

Він не почув її.

Йому тепер треба було залишитись на самоті, сховатися десь, щоб усе обміркувати — спокійно, логічно, не поспішаючи. Головне — не поспішаючи, без отих висновків, що напрошуються самі собою, а ведуть до абсурду. В усякому разі, висновок, який щойно спав йому на думку — абсурдний. Неймовірний, неможливий, немислимий. І все-таки….