Кров ельфів

Ні – буркнула, опускаючи голову. – Не розумію. Чому маю мовчати? Їх треба попередити На чиєму ми боці, Геральте? Проти кого? Хто є нашим приятелем, а хто ворогом?

Зранку відділимось від конвою – сказав по хвилі мовчання. – Трісс вже майже здорова. Попрощаємося і поїдемо нашою власною дорогою. Будемо мати наші власні проблеми, власні печалі і свої труднощі. Тоді, маю надію, ти нарешті припиниш намагатись поділяти мешканців нашого світу на друзів і ворогів.

Я маю бути…нейтральною? Байдужою, так? А якщо нападуть…

Не нападуть.

А якщо…

Послухай мене – повернувся до неї. – Як думаєш, чому такий важливий транспорт, повний золотом і сріблом, секретна допомога короля Хензельта для Аердина, ескортований червонолюдами, а не людьми?  Я вже вчора побачив ельфа, який розглядав нас з дерева. Чув, як вони вночі пройшли біля обозу. Scoia'tael не атакують червонолюдів, Цирі.

Але для чого – сказала. – Крутяться, оточують нас..

Я знаю, для чого вони тут. Я покажу тобі. – Раптово повернув коня, віддавши їй поводдя. Вдарила каштана колінами. Відьмак вів, Цирі їхала слідом. Обоє мовчали. Довго.

Дивись – Геральт притримав коня. – Дививсь, Цирі.

Що це? – зітхнула

Shaerrawedd.

       Перед ними, так далеко, як тільки дозволяв бачити ліс, виднілись гладенько обтесані блоки граніту і мармуру, з зокругленими і стесаними вітром краями, оздоблені вимоїнами зробленими дощем, спекою, потріскані через мороз, розкидані коріннями дерев. Серед стовбурів біліли зламані колони, арки, рештки обплетених плющем фризів, загорнуті у товстий шар зеленого моху.

Тут був… замок?

Палац.  Ельфи не будували замків. Злізь. Кінь не дасть собі ради серед каменів.

Хто це все знищив? Люди?

Ні. Вони. Після цього пішли.

Чому вони це зробили?

Знали, що вже не повернуться сюди. Це було під час другого конфлікту між ними і людьми, понад двісті років тому. Відступаючи раніше вони залищали міста недоторканними. Люди будували на ельфійських фундаментах. Так повстали Новігард, Оксенфурту, Визіма, Третогор, Марі бор, Цідаріс. І Цинтра.

Цинтра теж?

Підтвердив рухом голови, не відриваючи погляду від руїн.