Кров ельфів

Де хвора? – буркнув. – Полетіла на мітлі?

Цирі вказала в морок.

Ясно – кивнув головою. – Знаю цей біль і паскудну недугу. Коли я був молодим, з’їдав усе, що вдавалось мені знайти чи спіймати, тож зсирався не раз і не два. Хто вона, ця чародійка?

Трісс Мерігольд.

Не знав, не чув. Рідко маю справу з Брацтвом. Ну, але слід назватися. Мене звати Ярпен Зіґрін. А тебе як звуть, гуско?

Інакше – відрізала Цирі, а її очі зблиснули.

Червонолюд зареготав, вишкіривши зуби.

Ах – перебільшено вклонився. – Прошу вибачити. Не розпізнав у мороці. Це ж ніяка не гуска, а шляхетна панна. Падаю у ніжки. Як панна зветься, якщо це не таємниця?

Це не таємниця. Я Цирі.

Цирі. Ага. А ким є панна?

А це – Цирі пихато задерла носик – це є таємниця.

Ярпен знову пирхнув.

Язичок у панни гострий, як оса, як оса. Нехай панна зволить мене вибачити. Приніс медикаменти і трохи їжі. Чи панна прийме, чи прожене старого хама, Ярпена Зіґріна?

Вибачте… - Цирі знітилась, похилила голову. – Трісс справді потребує допомоги, пане… Зігрін. Є дуже хворою. Лякую за ліки.

Нема за що – червонолюд знову вишкірив зуби, приязно ляснувши її по плечу. – Ходи, Цирі, допоможеш мені. Ліки треба приготувати. Накрутимо кульок згідно рецепту моєї бабусі. Тій кульці не зможе противитись жодна зараза, яка засіла у кишках.

Розгорнув пакет, видобувши щось таке, як брила торфу і малий глиняний горщик. Цирі наблизилась, зацікавлена.

Треба знати те, мила Цирі – вирік Ярпен – що моя бабка зналась на лікуванні, як ніхто.  На жаль, вона вважала, що причиною більшістю хвороб є неробство, і що воно найкраще лікується кийком. Щодо мене і моїх родичів застосовувала такі ліки головно профілактично. Била нас через будь-яку причину, або й без причини. То була виняткова яга. А одного разу, коли ні з того, ні з сього дала мені кусень хдіба зі смальцем і цукром, то так мене цим здивувала, що я від здивування впустила той окраєць, смальцем виз. Ну, а бабка відгамселила мене, стара паскудна карга. А потім дала мені другий окраєць, тільки вже без цукру.

Моя бабця – Цирі з розумінням  поквала головою – теж мене раз побила Різками.

Різками? – засміявся червонолюд. – Моя мене один раз грюкнула ручкою від кайла. Ну, але досить спогадів, треба скручувати кльки. Маєш, рви це і замішуй у кульки.

Що це? Липне і маститься… Бррр… А як смердить!