Кров ельфів

Це я зрозумів – відьмак витримав погляд. – Ярпене, я не питаю з пустої цікавості.

Знаю. Про що тут йдеться, теж розумію. Але це транспорт спеціального… гм… Призначення.

А що ж ви таке транспортуєте?

Солону рибу – відповів повільно Ярпен, після чого брехав довго, і навіть повіка йому не здригнулась. -

Паша20 , інструменти, упряж, різні такі речі для війська. Вєнцк квартирмейстер королівської армії.

З нього такий квартирмейстер, як з мене друїд – усміхнувся Геральт. – Але це ваша справа, я не звик пхати носа у чужі таємниці. Однак бачиш, у якому стані Цирі. Дозволь нам її долікувати, Ярпене, дозволь покласти її на один з возів. На кілька днів. Не питаю, звідки йдете, бо цей шлях веде як стріла на південь, розходиться тільки за Лікселею, а до Лікселі є десять днів дороги. До того часу гарячка спаде, і Трісс зможе їхати верхи, а якщо навіть і ні, то зупинимось у місті за рікою. Зрозумій, десять днів на возі, добре накриття, тепла постіль… Прошу.

Не я тут командую, тільки Вєнцк.

Не вірю, щоб ти не мав впливу на нього. Не у конвої, що головно складається з червонолюдів. Очевидно, що він мусить з тобою рахуватись.

Хто ця Трісс для тебе?

А яке це має значення? У цій ситуації?

У цій ситуації жодного.  Питаю  просто з дурної цікавості, щоб я потім міг пустити плітки корчмами. Але, між іншим, ти маєш сильний потяг до чародійок, Геральте.

Відьмак сумно усміхнувся.

А дівчина? – Ярпен вказав рухом голови на Цирі, яка ворушилась під кожухом. – Твоя?

       -     Моя – відповів не задумуючись. – Моя, Зіґріне.

*****

      Світ був сірим, мокрим, пах нічним дощем і ранковим туманом. Цирі мала враження, що спала тільки кілька хвилин, що прокинулась, ледь зумівши покласти голову на мішках, що лежали на возі. Геральт вкладав біля неї Трісс, принесену з чергової вимушеної подорожі до лісу. Пледи, якими чародійка була огорнута, виблискували від роси. Геральт мав темні кола під очима. Цирі бачила, що він їх навіть не заплющував – Трісс мала гарячку цілу ніч, дуже мучилась.

Покинулась? Вибач. Спи, Цирі. Ще рано.

Що з Трісс? Як вона почувається?

Ліпше – простогнала чародійка. – Ліпше, але… Геральте, послухай… Хотіла тебе…

Так?  - відьмак нахилився, але Трісс вже спала.