Кров ельфів

     - Не горбся – сказав Ламберт, краєм ока зиркаючи на Трісс. – І не витирай рота рукавом! Закінчуй їсти, час тренуватись. Дні щораз коротші.

Геральте – Трісс закінчила вівсянку. – Цирі вчора впала на Шляху. Нічого страшного, але винне те блазенське вбрання. Це все  зле припасоване і заважає її рухам.

      Веземір відкашлявся, подивився набік. Ага, подумала чародійка, значить, то твій виріб, майстре меча. Факт, курточка Цирі виглядає так, ніби її скроєно мечем, а зшито наконечником стріли.

Дні й справді щораз коротші – підвелась, не дочекавшись відповіді. – Але сьогодні скоротимо його ще більше. Цирі, закінчила? Дозволь мені. Зробимо необхідні виправлення в твоєму вбранні.

Вона бігає в цьому рік, Мерігольд – гнівно прорік Ламберт. – І все було добре, допоки…

Допоки не з’явилась тут баба, яка дивитись не може на негарний і не підігнаний одяг? Маєш рацію, Дамберте. Але баба з’явилась і зруйнувала порядок, надійшов час великих змін. Ходи, Цирі.

     Дівчинка завагалась, подивилась на Геральта. Геральт згідливо кивнув головою, усміхнувся. Гарно. Так, як бувало усміхався колись, тоді, коли…

     Трісс відвела погляд. Та усмішка була не для неї.

*****

       Кімнатка Цирі була точною копією жител відьмаків. Була так як і вони, позбавлена оздоблення і меблів. Тут не було практично нічого крім збитих з дошок ліжка, столика і скрині. Стіни і двері квартир відьмаків декорували шкурами убитих під час полювань звірів – оленів, рисів, вовків, навіть росомах. На дверях кімнатки Цирі натомість висіла шкура велетенського щура з огидним лускатим хвостом. Трісс поборола у собі бажання зірвати смердюче паскудство і викинути його у вікно.

     Дівчинка, стоячи коло ліжка, вичікувально дивилась на неї.

Спробую – сказала чародійка – трохи ліпше припасувати це твоє… вбрання. Я завжди мала нахил до крою і шиття, маю дати собі раду і з цієї шкурою цапа. А ти, відьмачко, мала колись в руці голку? Навчено тебе ще чого небудь, крім діравлення мечем міщків з сіном?

Як я була на Заріччі, в Кагені, то мусила прясти – сказала неохоче Цирі. – Шиття мені не давали, бо тільки псувала льон і марнувала нитки, все треба було пороти. Сташно нудно було це прядіння, ей!

Факт – захихотіла Трісс. – Важко знайти щось нудніше. Я теж ненавиділа прясти.

А мусила? Я думала, що… Але ти чарів… Чародійка. Ти ж все можеш начарувати? Ту гарна сукенку… вичарувала собі?

Ні – усміхнулась Цирі. – Але і не робила її власноруч. Я так гарно не зможу.

А моє вбрання як зробиш? Вичаруєш?

Не маю такої потреби. Зроблю магічну голку, якій додам закляттям трохи енергії. А якщо буде треба…

          Трісс повільно просунула долоню до розшарпаної дірки на рукаві курточки, промовила закляття, одночасно активізуючи амулет. Дірка зникла без сліду. Цирі радісно писнула.

Це чари! Ти зачарувала куртку! Ха!