Кров ельфів

Тимчасово, поки пошиємо просту, але порядну. Ну, а зараз, моя панно, знімай все, переодягнись у щось інше. Це не твій єдиний одяг?

       Цирі помотала головою, підняла віко скрині показала вицвілу вільну льняну сукню, бурий каптанчик, льняну і вовняну сорочки, яка нагадувала покутну мішковину.

Це моє - повідомила. - В цьому сюди приїхала. Але зараз я цього не ношу. Це бабські речі.

Розумію – скривилась глузливо Трісс. – Бабське чи ні, але зараз мусиш у це переодягтися. Ну, живо роздягайся. Дозволь, допоможу… Холера! Що це? Цирі?

      Плечі дівчинки вкривали великі, підплилі кров’ю синці. Більшість з них вже пожовкли, частина були свіжими.

Що це, в дідька? – повторила гнівно чародійка. – Хто тебе так побив?

Це? – Цирі зиркнула на плечі, ніби здивована кількістю синців – А, це… Це вітряк. Була заповільною.

Бляха, що за вітряк?

Вітряк – повторила Цирі, піднімаючи на чародійку свої великі очі. – Це є такий… Ну… Я на ньому вчуся уникати атаки. Він має лапи з киями і крутиться, і махає тими лапами. Треба швидко скакати і швидко ухилятися. Треба мати лефлекс11 . Як що немає лефрексу, то вітряк вдарить києм. Спочатку той вітряк мене постійно лупцював. Але тепер…

 Зніймай леггінси і сорочку. О Боже милий! Дівчинко! Ти взагалі можеш ходити? Бігати?

      Обидва стегна і ліва сідниця були чорно гранатові від синців і набряків. Цирі здригнулась і засичала, сахнувшись від долоні чародійки. Трісс вилаялась червонолюдською, дуже шпетно.

      - Це теж вітряк? – спитала, намагаючись залишатись спокійною.

      - Це? Ні. О, це не вітряк. – Цирі байдуже продемонструвала вражаючий синець на гомілці, нижче лівого коліна. – А це інше. То маятник. На маятнику я треную рухи з мечем. Геральт сказав, що я дуже добра на маятнику. Каже, що маю той, ну… Чуйку. Маю чуйку.

      - А якщо не вистачить чфйки – скрипнула зубами Трісс – тоді, як припускаю, маятник тебе вдарить?

     - Ну певно – підтакнула дівчина, дивлячись на неї і явно дивуючись її невігластву. – Вдарить, і ще як.

      - А тут? На боці? Що це було? Ковальський молот?

      Цирі засичала від болю і почервоніла.

Впала з гребеня.

… а гребінь тебе вдарив – докінчила Трісс, яка щораз важче панувала над собою. Цирі пирхнула.

Як гребінь може вдарити, якщо вкопаний у землю? Не може! Просто впала. Виконувала пірует у стрибку і мені не вийшло. Від того цей синець. Бо я вдарилась об стовп.