Розділ 4 Пробудження

Я зробила ще один крок, щоб переконатися.

«Белло, повернись», — рявкнув він.

Я зітхнула з полегшенням. Гнів — це саме те, що я хотіла почути, — фальшиве свідчення того, що йому не байдуже, сумнівний подарунок моєї підсвідомості.

Поки я все обмірковувала, минуло кілька секунд. Невеличка аудиторія з цікавістю спостерігала за мною. Мабуть, збоку все виглядало так, наче я вагаюся: йти чи не йти. Хіба могли вони здогадатися, що я просто стою і насолоджуюся божевіллям, яке несподівано найшло на мене?

— Привіт, — сказав один із хлопців упевненим і трохи насмішкуватим тоном. Він був блідий і світлочубий, усім своїм виглядом він намагався продемонструвати свою понадливість. Я не могла сказати, чи був він справді привабливим. У цьому питанні я була досить упередженою.

Голос у моїй голові підказав правильну відповідь і загрозливо рикнув. Я усміхнулася, і самовпевнений юнак сприйняв це, як заохочення.

— Я можу чимось допомогти? Може, ти заблукала? — він посміхнувся і підморгнув.

Я обережно переступила через канаву, в темряві вода в ній здавалася майже чорною.

— Ні, я не заблукала.

Тепер я підійшла ближче, і мої очі почали прискіпливо вивчати обличчя низького чорнявого чоловіка. Воно було мені зовсім не знайомим. Мною оволоділо якесь дивне відчуття розчарування, що це був не той самий чоловік, який намагався скривдити мене майже рік тому.

Голос у моїй голові мовчав. Коротун помітив мій погляд.

— Можна запропонувати тобі щось випити? — сказав він трохи знервовано — здається, йому лестило, що я обрала його з-поміж інших.

— Мені ще рано, — відповіла я автоматично.

Він був розгублений. Навіщо я тоді підійшла до них? Я відчула, що варто все пояснити.

— Здалеку мені здалося, що я вас знаю. Вибачте, я помилилася.

Загроза, яка тягнула мене сюди, кудись зникла. Ці хлопці не становлять небезпеки. Мабуть, вони досить приємні. Безпечні. Я втратила всяку цікавість.

— Ну то й що, — сказав самовпевнений блондин. — Постій тут із нами.

— Дякую, але я не можу.

Джесика розгублено стояла посеред вулиці, в її очах читався страх.

— Лише кілька хвилин. Я похитала головою і повернулася до Джесики.