Розділ 9 Третій зайвий

— Так, я також підхопила грип. Але зараз уже все гаразд.

— Гаразд, — голос його був немов мертвий.

— Мабуть, за кілька годин і тобі стане ліпше, — підбадьорила я Джейка.

Я ледве розчула його відповідь.

— Не думаю, що в мене те саме, що в тебе.

— То в тебе не шлунковий грип? — запитала я спантеличено.

— Ні. Це щось інше.

— А що в тебе болить?

— Усе, — прошепотів він. — Кожна часточка мого тіла. Я відчувала на собі його біль.

— Що я можу для тебе зробити? Може, щось привезти?

— Ні, не треба. Тобі не можна приїжджати сюди, — обрубав він. Це нагадало мені відповідь Біллі минулого вечора.

— Я ж була поряд із тобою, тож мені не страшно, — сказала я. Він проігнорував мене.

— Я сам подзвоню тобі, коли зможу. Я дам знати, коли можна буде сюди приїхати.

— Джейкобе…

— Мені треба йти, — сказав він поспішно.

— Подзвони мені, коли тобі стане краще.

— Гаразд, — погодився він, і голос його мав дивний гіркий присмак.

Якусь мить він мовчав. Я чекала, що він попрощається, але він також на щось чекав.

— До зустрічі, — сказала я нарешті.

— Чекай на мій дзвінок, — мовив він знову.