Розділ 9 Третій зайвий

— Та наче, — сказала я.

— Тобі щось потрібно?

— Ні, дякую. Якусь мить він вагався.

— Тоді гаразд, — мовив він і спустився на кухню.

За кілька хвилин задзвонив телефон. Чарлі тихо поговорив із кимсь і одразу ж повісив трубку.

— Майку вже краще, — гукнув він мені.

Що ж, це додало мені духу. Майк захворів на вісім годин раніше, ніж я. Отже, ще вісім годин. На саму думку про це мені стало погано і я кинулася до унітазу.

Я знову заснула, підіпхавши під голову рушника, але прокинулася в своєму ліжку, коли надворі було вже ясно. Не пам’ятаю, щоб я рухалася; мабуть, Чарлі переніс мене в кімнату — а ще він поставив склянку води на нічний столик. Я відчувала, що в роті пересохло. Важко пихкаючи, я посунула склянку до себе. Вода видалася мені якоюсь дивною на смак, очевидно, тому що простояла тут усю ніч.

Я підвелася з ліжка повільно, щоб мені знову не стало зле. Я почувалася слабкою, а в роті був поганий присмак, але шлунок, здається, заспокоївся. Я подивилася на годинник.

Мої двадцять чотири години закінчилися.

Я поснідала солоними крекерами. Здається, Чарлі заспокоївся, побачивши, що я одужую.

Тільки-но я переконалася, що не проведу ще один день на підлозі ванної кімнати, одразу ж зателефонувала Джейкобу.

Трубку підняв Джейкоб, та коли я почула його голос, то зрозуміла, що з ним не все гаразд.

— Алло, — голос його був ламаний, тріскучий.

— О Джейку, — простогнала я зі співчуттям. — Твій голос звучить жахливо.

— Я почуваюся жахливо, — прошепотів він.

— Мені так шкода, що я змусила тебе їхати зі мною. Чортівня!

— Я радий, що поїхав, — він досі шепотів. — Не звинувачуй себе. Це не твоя провина.

— Скоро тобі стане краще, — пообіцяла я. — Коли я прокинулася сьогодні вранці, то вже почувалася краще.

— Ти була хвора? — запитав він невиразно.