Розділ «Частина II Лабіринти пам’яті»

— Крім того, мене цікавить ще одна річ.

— Що саме?

— Якщо Авґуст не вмів читати, навіщо йому знадобилися ті книжки?

Мікаел Блумквіст сидів з чашкою кави в руках навпроти Фарах Шаріф за кухонним столом, дивлячись на парк Тантолунден. Він знав, що це ознака слабкості, та все одно мріяв про те, щоб зовсім не писати репортажу. Йому хотілося просто сидіти тут, ніяк не тиснучи на розмовницю.

Можливість виговоритися, найпевніше, їй нічого не дасть. Обличчя її змарніло, а темні проникливі очі, що свердлили його в дверях просто наскрізь, тепер видавалися здезорієнтованими. Іноді вона повторювала Франсове ім’я, наче якусь мантру чи заклинання. Можливо, вона його любила. У свої п’ятдесят два роки Фарах була дуже приваблива — не вродлива в класичному розумінні, але з королівськими рисами.

— Скажіть мені, який він був? — сказав Мікаел.

— Франс?

— Так.

— Парадоксальний.

— У чому?

— У всьому. Уявіть собі, він усі свої сили віддавав одній речі, яка захоплювала його найбільше. Можливо, десь як Опенгеймер у Лос-Аламосі. Франс працював над тим, що, як він сам уважав, могло призвести до нашої загибелі.

— Тепер я вас узагалі не розумію.

— Франс хотів повторити біологічну еволюцію на цифровому рівні. Він розробляв самонавчальні алгоритми, що методом проб і помилок можуть удосконалювати самі себе. Він також сприяв розвиткові так званих квантових комп’ютерів, з якими працюють «Ґуґл», «Соліфон» і АНБ. Його мета полягала в тому, щоб створити AGI — Artificial General Intelligence.[24]

— А що це таке?

— Щось з інтелектом людини й швидкістю та точністю комп’ютера. Якби людству вдалося таке створити, це дало б величезні переваги в усіх сферах науки.

— Безперечно.

— Іде багато досліджень у цій галузі, і, хоча більшість науковців напрямки не заявляє про свої прагнення досягти AGI, конкуренція нас до цього підштовхує. Ніхто не може дозволити собі не створювати максимально розумних програм. Ніхто не може дозволити собі стримувати розвиток цієї галузі. Подумайте лишень, що ми вже створили на цей час. Просто згадайте, що ви мали у своєму мобільному телефоні п’ять років тому і що там є тепер.

— Це так.

— Франс, перш ніж замкнувся в собі, поділився зі мною своїми оцінками перспектив досягти AGI. Він казав, що людству до снаги це зробити в найближчі тридцять-сорок років. Я от думаю, чи не був він надто обережний у своїх прогнозах. Потужність комп’ютерів подвоюється кожні вісімнадцять місяців, і нашому мозкові годі збагнути, що означає такий експоненційний розвиток. Знаєте, це трохи скидається на зернятка рису поверх шахівниці. Ви кладете одне зернятко на першу клітинку, два — на другу, чотири — на третю, вісім — на четверту…

— …і незабаром зернятка рису заповнять увесь світ.