Розділ «Частина II Лабіринти пам’яті»

— Так, його ще називають Зеке.

— А хто це?

— Це саме той, з ким спілкувався помічник, що зрадив Франса.

— Тож злодій — Екервалд.

— Злодій найвищого сорту. На перший погляд, діяльність у групі Екервалда видавалася цілком законною. Вони збирали інформацію про роботу провідних науковців і перспективні науково-дослідні проекти. Щось таке роблять в усіх великих високотехнологічних фірмах. Усім хочеться знати, що відбувається й кого варто найняти до себе. Але Франс зрозумів, що ця група виходить за межі дозволеного. Вони не тільки досліджували, а й крали за допомогою гакерських атак, шпигунства, хабарів і так званих кротів.

— Чому ж він на них не заявив?

— Це було складно довести. Вони діяли дуже обережно. Зрештою Франс пішов до власника — Ніколаса Ґранта. Того взяв жах, і він, певно, наказав провести внутрішнє розслідування. Однак розслідування нічого не дало. Чи тому, що Екервалд знищив докази, чи просто через те, що воно було грою на публіку. Франс опинився в скруті. Уся злість окошилася на ньому. Гадаю, влаштував це сам Екервалд, а втягти інших йому було неважко. Франса вже й так мали за параноїка, а тоді всі помалу почали відвертатися від нього. Можу лише уявити, як він сидів там, ставав відлюдькуватішим, чинив наперекір усьому й відмовлявся будь з ким розмовляти.

— То, на вашу думку, він не мав ніяких конкретних доказів?

— Ну, він принаймні мав доказ від тої гакерки, що саме Екервалд викрав його технологію й продав її згодом.

— І він знав напевно?

— Поза всякими сумнівами. До того ж він зрозумів, що група Екервалда працювала не самотужки. Вона мала підтримку ззовні, цілком імовірно, що від американських розвідувальних служб, а також…

Фарах завагалася.

— Так?

— У цьому питанні Франс був досить потайливий, а може, він просто й сам знав небагато. Він натрапив на кодове слово, і воно означало людину за межами «Соліфону», яка й була справжнім керівником. Це Танос.

— Танос?

— Саме так. Він тільки сказав, що цієї людини дуже бояться, ото й по всьому. Ну, і стверджував ще, що коли до нього доберуться адвокати, то йому потрібна буде убезпека життя.

— Ви сказали, що вам невідомо, хто з помічників його продав. Але ви, мабуть, багато над цим розмірковували? — поцікавився Мікаел.

— Так, розмірковувала. І часом… я навіть не знаю…

— Що?

— Мені думалося, чи не всі разом?