Розділ «ПОВЕРНЕННЯ КОРОЛЯ»

— Чотирнадцятого після Нового року, — відповів Ґандалф, — або, якщо хочеш, восьмого квітня за Літочисленням Ширу[8]. Та в Ґондорі Новий рік завжди буде починатися двадцять п'ятого березня — в день, коли був повалений Саурон, а вас вирятували з вогню і донесли до короля. Він доглядав вас, а тепер чекає, коли прийдете до нього. З ним будете сьогодні їсти-пити. Одягайтесь, і я проведу вас до нього.

— Король? — перепитав Сем. — Чий король, і хто він такий?

— Король Ґондору і правитель Західних Земель, — відповів Ґандалф. — Він повернув собі колишні володіння. Незабаром він вирушить на коронацію, та зараз чекає на вас.

— А що ж нам одягати? — запитав Сем, бо на підлозі поруч із постіллю лежало тільки старе подерте дрантя, в якому вони мандрували.

— Той одяг, у якому ви ходили в Мордор, — сказав Ґандалф. — Навіть орківське ганчір'я, в якому ти ходив до чорної землі, Фродо, ми збережемо. Ні шовк і полотно, ні обладунки з гербами не принесуть вам більшої пошани. Тільки згодом я підберу для вас інший одяг.

Він простягнув до них руки, і гобіти помітили, що одна його долоня світиться.

— Що це в тебе? — вигукнув Фродо. — Невже…

— Так, я приніс ваші скарби. Ми знайшли їх у Сема, коли врятували вас; дари Володарки Лорієну: твоя склянка, Фродо, і твоя скринька, Семе. Ось вони, радійте.

Гобіти вмилися й одягнулися, трохи перекусили і рушили за Ґандалфом. Вони вийшли з букового гаю, де спали, і ступили на зелений, залитий сонцем луг, оточений величними деревами з темним листям і багряними квітами. Десь позаду шумів водоспад, а попереду між квітучими берегами збігав струмок; він зникав у діброві за лугом, пропливаючи попід аркою дерев, за якою поблискувала стрічка води.

На галявині серед лісу вони з подивом побачили лицарів у блискучих кольчугах і високих вартових у срібно-чорних одностроях, і всі віталися з ними, низько вклоняючись. Потім заграла сурма, і вони ступили на алею, яка вела берегом струмка. І так вони вийшли до зеленої рівнини, а за нею в легкому серпанку сріблилася широка річка; посеред ріки лежав довгий лісистий острів, і безліч кораблів гойдалася на хвилях біля берегів. Але на полі, де вони зараз стояли, вишикувалося велике військо, виблискуючи на сонці рівними рядами. І коли гобіти наблизилися, блиснули оголені мечі, списи вдарили у щити, заграли роги та сурми і багатоголосий різномовний хор вигукнув:

Хай живуть дрібнолюдики! Честь їм і хвала!

Кайо і Феріан ананн! Аґлар'ні Феріаннат!

Честь їм і хвала, Фродо та Семвайзу!

Даур а Бергаель, Конін єн Аннун! Еґлеріо!

Слава їм!

Еґлеріо!

А лайта те, лайта те! Андаве лайтувальмет!

Слава їм!

Кормаколіндор, а лайта таріенна!

Слава їм! Персненосцям честь і хвала!