Розділ «ДВІ ВЕЖІ»

— Ні! Не ельфи, — заперечив четвертий, найвищий, і, як виявилося, їхній ватажок. — Нині ельфи не гуляють Ітілієном. До того ж, кажуть, ельфи напрочуд гарні на вигляд.

— Тобто, як я зрозумів, ми негарні, — відгукнувся Сем. — Щиро дякую. І коли закінчите обговорювати нас, то, може, повідомите, хто ви такі й чому не даєте відпочити двом утомленим мандрівникам.

Високий зелений чоловік сумно посміхнувся.

— Я Фарамир, капітан Ґондору, — сказав він. — Але в цьому краї немає мандрівників, лише слуги: або Темної Вежі, або Білої.

— Ми нікому не служимо, — сказав Фродо. — Ми справді мандрівники, хоча капітан Фарамир у це і не вірить.

— Тоді хутко відповідайте, хто ви такі і що тут робите, — звелів Фарамир. — У нас є свої справи, і тепер не час і не місце для загадок чи переговорів. Швидше! І, до речі, де третій?

— Третій?

— Так, той, що ховався он там у воді, тільки ніс вистромив. Потворна істота. Певно, якась нова порода орків-шпигунів або їхній прислужник. Але він вислизнув від нас, як лис.

— Я не знаю, де він, — відповів Фродо. — Він наш випадковий супутник на шляху, тому я за нього не відповідаю. Якщо натрапите на нього, то пожалійте. Приведіть або відішліть його до нас. Це просто нещасне жалюгідне створіння, та якийсь час він був під моєю опікою. А щодо нас, то ми гобіти з Ширу, що на північному заході далеко звідси, за великими ріками. Мене звати Фродо, син Дроґо, а це — Семвайз, син Гемфаста, достойний гобіт у мене на службі. Ми прийшли здалеку — з Рівендолу, або Імладрісу, як його дехто називає.

Тут Фарамир здригнувся і насторожився.

— З нами було семеро товаришів: одного ми втратили в Морії, з іншими розлучилися на Парт-Ґалені біля Рауросу: двоє з мого роду; а також гном, ельф і двоє людей. То були Араґорн і Боромир, який казав, що він із Мінас-Тіріта, з міста на Півдні.

— Боромир! — вигукнули всі четверо чоловіків.

— Боромир, син володаря Денетора? — перепитав Фарамир, і обличчя його несподівано посуворішало. — Ви прийшли разом із ним? Якщо ви не брешете, то це справді важлива новина. Щоби ви знали, маленькі чужинці: Боромир, син Денетора, був начальником охорони Білої Вежі й нашим генерал-капітаном, і ми болісно переживаємо його відсутність. Хто ж ви такі, і що спільного було у вас із ним? Відповідайте швидко, бо Сонце вже високо!

— Чи відомі вам загадкові слова, які Боромир приніс до Рівендолу? — відповів Фродо.

Зламаний Меч шукайте —

До Імладрісу йдіть.

— Ці слова нам відомі, — здивовано відповів Фарамир. — І вони також свідчать про те, що ви говорите правду.

— Араґорн, про якого я згадував, зараз носить Зламаний Меч, — закінчив Фродо. — А ми — то ті дрібнолюдики, про котрих ідеться у вірші.

— Це я бачу, — задумливо мовив Фарамир. — Принаймні ви не схожі на таких. А що таке Прокляття Ісілдура?

— Це таємниця, — відповів Фродо. — Та з часом вона обов'язково відкриється.