— А що з ельфами? — запитав Сем, занадто схвильований, аби перейматися вершником. — Може, підемо поглянемо на них?
— Послухайте! Вони йдуть сюди, — сказав Фродо. — Зачекаймо. Спів лунав дедалі ближче. Один чистий голос звучав дзвінкіше за інші. То був спів чарівною ельфійською мовою, яку Фродо знав дуже погано, а Сем із Піпіном не відали взагалі. Проте голос, сплітаючись із мелодією, мовби виливався у слова, які вони починали розуміти. Ось пісня, яку почув Фродо:
О білосніжна, ясна Пані!
О Західних Морів Красо!
Для нас ти сяйво на світанні,
У хащах — світла поясок!
Ґілтоніель! О Елберет!
Твій подих нас веде вперед!
О білосніжна! Білосні…
За Море линуть ці пісні.
Вона посіяла нам зорі,
Коли настала Довга Ніч,
І дотепер на всіх просторах
Цвітуть посріблені вогні!
О Елберет! Ґілтоніель!
Хай пам'ять наша — корабель,
Що відпливає за Моря, —
Та в ній живе твоя зоря.
Пісня закінчилася.
— Це Високі Ельфи! Вони згадали ім'я Елберет! — сказав Фродо зачудовано. — Не часто цей Прекрасний Народ буває в Ширі. І небагато їх зосталось у Середземні, на схід від Великого Моря. Оце справді дивовижа!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Володар Перстенів» автора Толкін Дж. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „БРАТСТВО ПЕРСНЯ“ на сторінці 31. Приємного читання.