Коли Енн повернулася додому, Зелені Дахи стояли темні й мовчазні. Вона швидко вляглася, бо дуже втомилася й хотіла спати. Минулого тижня в Ейвонлі відбулося кілька веселих вечірок, що тривали допізна. Ледь опустивши голову на подушку, вона відчула, що засинає, — аж раптом двері тихенько прочинилися й жалісливий голос покликав:
— Енн!
Напівсонна, Енн сіла в ліжку.
— Деві, це ти? Що таке?
Маленька біла постать кинулася через усю кімнату просто до неї.
— Енн, — схлипнув Деві, обіймаючи її за шию, — як добре, що ти повернулася. Я не міг заснути, поки не розповім.
— Що розповіси?
— Який я нещасний.
— Чому нещасний, маленький?
— Бо я сьогодні був такий поганий, Енн. Дуже, дуже поганий, навіть гірший, ніж завжди.
— Що ти зробив?
— Я боюся тобі казати. Бо ти розлюбиш мене, Енн. Я не можу сьогодні казати молитву. Не можу розповісти Богові, що я зробив. Мені соромно, що Він знатиме.
— Деві, але ж Він усе одно знає.
— Дора теж так каже, але я сподівався, що Він просто ще не помітив. Я хочу спершу розказати тобі.
— Що ти зробив, Деві?
Слова линули невпинним потоком:
— Я не пішов до недільної школи, а пішов рибалити з Коттонами, і стільки набрехав пані Лінд — ох, здається, півдесятка разів набрехав, — і… і… і ще сказав погане слово, Енн, дуже погане слово… і дуже лаявся на Бога.
Запала мовчанка. Деві не знав, що й думати. Невже Енн така нажахана, що вже більше ніколи з ним не розмовлятиме?
— Що ти зі мною зробиш, Енн? — прошепотів він.
— Нічого, маленький. Мені здається, ти вже покараний.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Енн із Острова Принца Едварда» автора Монтгомері Л.-М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 13 ДОРОГА ЗРАДЛИВИХ“ на сторінці 5. Приємного читання.